Коли ми з моєю Наталкою одружилися, то все у нас добре було.
Ми вирішили створити щасливу сім’ю, адже мали щирі почуття одне до одного.
Після весілля ми відчували себе щасливими, дуже вірили, що все буде добре у нас і плекали надії на щасливе майбутнє.
Жити ми стали відразу в квартирі, яку мені подарували мої мама й тато.
Наче все добре було у нас, жили, як усі.
Ми з Наталею обоє працювали.
Але згодом я став чути часті докори від дружини.
Вона ледь не щодня мені стала говорити, що я дуже мало заробляю, а їй хотілося б, щоб я додому приносив більше грошей.
Звісно, що моя дружина звикла, що мати їй висилала щомісяця 400 євро з Італії.
Моя теща вже 8 років, як виїхала за кордон на заробітки, вона працює в Італії і непогано, по наших мірках, заробляє там.
Свою доньку вона гарно бавила і гостинцями різними, і одягом дорогим, і євро, які часто їй надсилала.
А після весілля теща сказала, що тепер буде жити для себе, а доньку її нехай чоловік забезпечує, бо вона вже заміжня жінка.
Наталя моя звикла жити, як то кажуть, на широку ногу, а тут потрібно було економити рохи, бо звісно, стільки євро я тут не заробляв, та й комунальні на мені і майже весь сімейний бюджет та витрати.
Згодом наше життя і побут перестали влаштовувати мою дружину.
І вже згодом дружина заявила мені, що хоче поїхати на деякий час в Італію на заробітки, адже там мама у неї є і вона їй в усьому допоможе.
Я був проти того, але вона не стала вислуховувати мене, Наталя вирішила зробити так, як вони з мамою вирішили.
Я намагався переконувати свою дружину, що відразу не можу заробити великі гроші.
Я на роботі працюю на перспективу, адже лише пару років тому влаштувався туди і то в мене вже є досить таки добрий кар’єрний ріст і зарплата збільшується поступово.
Я, як міг, переконував свою дружину залишитися вдома, не залишати Україну.
Але всі мої переконання виявилися зовсім марними для Наталі.
Дружина сказала, що поки мені підвищать гарно зарплату, вона тимчасово працюватиме за кордоном і до того часу вже й сама заробить щось.
Три роки Наталя працювала в Італії.
Звісно, вона приїжджала декілька разів на рік, ми постійно спілкувалися по телефону, то був важкий період в нашому житті, але кожен з нас присвячував багато часу роботі.
Повернулася моя дружина додому з великою сумою грошей.
За цей час і я гарні гроші відклав.
От ми з Наталею добре подумали і вирішили, що вже самі маємо можливість будувати свою хату.
Згодом таки купили гарну земельну ділянку в хорошому місті, залили фундамент і взялися до зведення стін.
А потім дізналися, що дружина чекає дитину.
У нас з Наталею з’явився маленький синочок, я був такий щасливий від того, що й словами не передати.
Врешті, повірив, що ось воно наше сімейне щастя, яке ми так довго чекали.
Ми швидше добудували частину будинку, зробили там гарний ремонт і переїхали жити у нього, а квартиру здали в оренду.
Здавалося, що нарешті наше життя налагодилося і все має бути добре.
Та одного разу я почув, коли моя дружина телефонувала до мами в Італію, що в неї був там роман, і наш син, це син результат тих її зустрічей з іншим.
Я тепер не знаю, що мені робити. Чи подавати на розлучення?
Я розумію, що той роман вже позаду. Дружина стала такою турботливою, у нас все так добре тепер. Можливо, вона зрозуміла свою помилку і хоче виправити все?
Я не знаю, чи варто й далі мовчати, чи потрібно поговорити з нею?
Чи варто берегти цей шлюб? Можливо, ми багато часу проводили в розлуці і дружина тому помилку зробила?
Та тепер ці думки день і ніч зі мною. Що робити зараз? Чи розлучатися мені? Чи виховувати чужу дитину як свою рідну?
Якщо людина зрадила раз, вона зрадить знову?
Фото ілюстративне.