fbpx
Життєві історії
Відразу після весілля донька привела зятя додому, Марина Андріївна підтримала молодих на початку, але зараз вже й не знає, що робити

У Марини Андріївни є заміжня дочка Софія. Відразу після весілля донька привела зятя додому, Марина Андріївна підтримала молодих на початку, благо, велика квартира дозволяє. Живуть так вже три роки. Планують, звичайно, роз’їжджатися, збирають гроші, але, ця справа затягнеться ще на кілька років.

Треба відзначити, що живуть вони добре, всі непогано між собою ладнали. Зять у Марини Андріївни – хлопець веселий, з гумором, в побуті невибагливий, ну а вже з рідною донькою-то знайти спільну мову завжди простіше, ніж з невісткою. Принаймі, так думала сама Марина Андріївна.

Домашні обов’язки розподілили, грошима скидалися, один одному особливо не докучали. Та й ніколи було сперечатися: всі троє працювали повний робочий день. Часу залишалося тільки парою слів перекинутися, та спати.

Нещодавно Марина Андріївна акуратно натякнула, що хоче внуків. В тому ключі, що, мовляв, давайте, поки разом живемо, народжуйте, я буду допомагати.

Через кілька місяців донька повідомила мамі, що чекає дитину. І з цього моменту дочка Марини Андріївни перестала робити по дому абсолютно все, навіть чашку за собою не помиє.

Зять, майбутній щасливий батько, носиться біля Софії, а замість подяки від дружини отримує лише догани.

– Не можна так! Ти взагалі як поводишся, подивися на себе з боку! – каже доньці Марина Андріївна.

– Ти мене не розумієш. Не треба мені нічого! Сама зроблю собі чай, а цей пийте самі! – образилася Софія.

А минулої ночі Марина Андріївна крізь сон раптом почула, як грюкнули вхідні двері. Звичайно, зіскочила, побігла з’ясовувати: що сталося? Хто пішов? Кому погано?

– Я Артема відправила в супермаркет! Кавуна хочу. І малини! – повідомила дочка.

Пів ночі зять носився по нічних супермаркетам в пошуках кавуна і малини, Марина Андріївна, хвилюючись, чекала його на кухні і координувала пошуки, а Софія пішла спати. На ранок всім трьом на роботу…

Зять молодець, терпить все покірливо, носить чай, миє чашки, пере речі дружини, а Марина Андріївна вже на межі.

Ще шість місяців попереду, і як її пережити, незрозуміло. Була б то не дочка, а невістка, Марина Андріївна б уже давно попросила їх з’їхати, терпіти б не стала. Але це ж своя рідна дитина.

З’їхати від них самій, нехай як хочуть? Уже й такі думки бродять, але Марині Андріївні шкода зятя. Так вона його хоч підтримує, заспокоює і відпоює чаєм на кухні, а не будь її – розбіжаться через місяць. А у них тепер дитина.

Як бути?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page