У нас весілля було скромне. А всього через два місяці Ярина дізналася, що чекає дитину. Але, разом з тим, в той день їй стало відомо, що чоловік Микола їй зраджує. У нього є інша.
Ярина не могла зрозуміти, як чоловік міг так вчинити з нею, вони ж недавно лише весілля відгуляли, навіть набриднути один одному не встигли. Спочатку жінка вдавала, що нічого не знає про це, а потім вирішила, що більше так не може. Ярина зважилася на розмову з чоловіком.
Таке враження, що самого Миколу ця розмова зовсім не засмутила. Ярина лише бачила байдужість в його очах, лише тихо запитала:
– Навіщо тоді одружився зі мною? – відкрито запитала Ярина свого чоловіка.
– Я, як і ти підневільний! Батьки вибрали мені дружину, засватали і одружили мене! Хоча знали, що я давно зустрічаюся з Світланою – у неї чоловіка вже давно не стало. Але, вона моїм батькам зовсім ніколи не подобалася. Ось і одружили мене на тій, яка їм до душі. А, тобі шкода, чи що? Вистачить на двох!
Того вечора після відвертої розмови чоловік і дружина стали зовсім чужими людьми, майже, ворогами.
Свекруха дуже швидко помітила розлад між молодятами і зреагувала по-своєму:
– А ти, Ярино більше берися до роботи, а то від того лише недобрі думки в голову лізуть. Тримайся свого чоловіка, думай краще про те, щоб зберегти сім’ю.
На плечах молодої жінки лежала турбота про домашніх тварин: нагодувати худобу і подоїти корову. Полити город, при чому жінка носила воду аж від криниці, яка була посеред вулиці.
Доволі непростий характер свекрухи не давав спокою невістці. Ярина одна вставала дуже рано, з першими півнями, коли ще всі в хаті спали. День починався з нелегкої праці: наносити води, попрати і прополоскати білизну. Про те, що вона чекає дитину, жінка мовчала. Ярина дуже схудла, обличчя опустилося і виглядала вона досить таки хворобливою жінкою.
Одного дня до свекрів приїхав її батько, провідати доньку. Він був дуже здивований та стурбований тим як змінилася його дочка:
– Ти недобре себе почуваєш, доню, чому мені з матір’ю нічого не кажеш, як тобі тут живеться у чужому для тебе домі? – відразу запитав батько у своєї доньки.
І того дня вже Ярина не стрималася – розплакалася. Вона розповіла, що чоловік гуляє, а свекруха зробила з неї домашню робітницю. Батько уважно вислухав Ярину, довго мовчки думав, а потім сказав:
– Поїхали, донечко, зі мною додому!
Ярина зібрала єдину торбинку і вийшла з батьком з подвір’я свекрів, навіть ні з ким не попрощавшись. Вже по дорозі до дому вона зізналася батькові, що носить під серцем дитя.
– Нічого, моя доню, де дев’ять – там і десятого виростимо, можеш за це не хвилюватися навіть, я вам пропасти не дам – заспокоїв Ярину батько.
Жінці вперше за довгий час стало спокійно, тепло і так радісно на душі. Вона відчула надійне чоловіче турботливе плече, шкода, що поруч з нею не був її чоловік. Але тепер вона знала, що тато її надійна опора в житті. Вони з мамою її справжні янголи. З ними їй буде добре та затишно, наче, в дитинстві.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – mistaua.
