Цю історію про справжню матір, ви прочитаєте за декілька хвилин, а запам’ятаєте на все життя!
Вчинок справжньої Матері, який ви запам’яєте на все життя. Неможливо читати без сліз. За матеріалами
Одного разу, вчителька літератури почала свій урок з розповіді:
— Під час сильного шторму корабель терпить… Одна із сімей змогла дістатися до рятувального човна, але місце для порятунку було лише одне. Чоловік зайняв це місце, а дружина лишилася там. І перед відходом жінка промовила останню фразу…
Вчителька затихла, обвела поглядом весь клас і промовила:
— Як ви вважаєте, що це була за фраза?
Більша частина учнів почали викрикувати: «Я ненавиджу тебе!», «Ти нікчемний чоловік!» і всі інші відповіді в такому стилі.
Вчителька помітила, що всі діти активні у висловлюваннях, а один учень весь час сидів і не промовив ні слова.
Вона підійшла до нього і запитала:
— А ти як думаєш, що жінка тоді сказала?
— Подбай, будь ласка про нашу дитину!
— Ти вже чув цю історію? — здивовано запитала вчителька.
— Ні, не чув! Але мама перед…, теж саме сказала татові.- відповів хлопчик.
Вчителька повернулася до вікна, та дивилася в нього ледве стримуючи сльози, потім повернулася до класу і сказала:
— Вірно! Корабель затонув разом з дружиною. Чоловік повернувся додому, де чекала його маленька донька. Він виховав її сам в любові, як тільки зміг. Коли батько пішов з життя, серед його речей дівчина знайшла щоденник, в якому було написано: «Коли ми вирушили у відпустку, ми вже знали про її хворобу. В неї залишалося всього декілька місяців. Я б все віддав, пішов на дно замість неї, але тільки заради дитини я залишився жити. Мені довелося залишити кохану, одну в водах океану».
Всі учні сиділи мовчки. По обличчях було видно, що вони глибоко вражені та зворушені цією історією. Вони вперше у житті зрозуміли, що перше враження про людину, може бути оманливим.
Ніколи не засуджуйте інших людей за їх вчинки поверхнево, бо ми можемо багато чого не знати про їхнє життя.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
