Зимове сонце лише почало виповзати з-за сірих багатоповерхівок, кидаючи довгі синюваті тіні на дитячий майданчик.

Дві молоді мами, Вікторія та Світлана, неспішно прогулювалися біля гойдалок, поки їхні діти були зайняті сніговими іграми.

Дочка Вікторії, Софія, дівчинка років семи, спокійно допомагала своєму дворічному братикові, Матвію, який, одягнений у яскраво-зелений пухнастий комбінезон, із захопленням порпався у снігу.

Вікторія, тримаючи в руках ледве теплу паперову склянку з кавою, виглядала втомленою та роздратованою. Її слова були різкими, немов уламок льоду.

— Уяви собі, Світлано, прямо вчора ввечері, коли ми вже збиралися лягати спати, пролунав дзвінок. Це була свекруха, Тамара Степанівна. І знаєш, що вона мені заявила? — Вікторія зробила глибокий вдих, намагаючись стримати емоції. — Вона сказала дослівно: «Ну, якщо ви обидва дозволяєте собі таку поведінку, то більше я з вашим Матвієм сидіти не буду. Не смійте на мене розраховувати. Розбирайтеся тепер самі». Я вражена! Це ж просто неймовірно! Ми ж виходимо на роботу, десятого грудня, а дитину залишити просто ні з ким. Я зараз у повному розпачі, навіть не знаю, за що хапатися. Що мені тепер робити?

Світлана, її співрозмовниця, співчутливо похитала головою.

— Це дуже неприємно, Віко. А як щодо твоєї мами? Твоя мама, Ольга Петрівна, не зможе, хоча б тимчасово, посидіти з Матвійчиком?

— Ні, у тому й проблема! Мама теж має основне місце роботи, і її графік — з понеділка до п’ятниці, точно такий самий, як і мій. Вона не може кинути роботу заради нас.

— Хм. Тоді, мабуть, доведеться шукати няню, хоча б на перші місяці.

— Ох, Світлано, ти говориш про це так легко! Але ти ж розумієш, що це означає? Уся моя зарплата, яку я заробляю, просто піде на оплату послуг няні. Весь сенс мого виходу на роботу втрачається! Я б і не вийшла з декретної відпустки так рано — Матвійчику ще навіть двох років немає. Але ми з Антоном (чоловік Вікторії) просто не можемо звести кінці з кінцями. Однієї зарплати Антона, на жаль, нам не вистачає. Поки ми отримували виплати до півтора року, ми ще якось виживали, але після цього фінансова діра стала такою великою, що не вистачало навіть на базові продукти. А до дитячого садка нам ще майже цілий рік чекати, черга підійде лише у вересні.

— І у вас же ще той великий банківський кредит, я не помиляюся?

— Саме так! Кредит висить важким каменем. І найприкріше те, що Тамара Степанівна сама запропонувала свою допомогу. Вона сказала: «Іди, доню, працюй, я посиджу з онуком. Це допоможе вам виплатити борг». Я повірила, вийшла на роботу, відпрацювала лише два місяці, і ось тобі на — тепер «розбирайтеся самі!». Я їй вчора сказала: «Але ж із ким Матвій залишиться в мій робочий день 10 грудня?» А вона: «Це ваші проблеми, не мої». Я зараз абсолютно не уявляю, як виплутатися. Навіть якщо я кинуся сьогодні шукати няню — хіба можна знайти відповідальну людину за пару днів, та ще й у розпал різдвяних свят? Я так і знала, що це закінчиться якимось конфліктом і зрадою.

Світлана підсунула ближче дитячу коляску і нахилилася до подруги.

— А що, власне, сталося? Яка причина її образи? З чого все почалося?

— Ох, Світлано, як завжди — на порожньому місці. Це її типовий стиль. Учора ми їздили до неї, щоб привітати з прийдешнім Різдвом, бо на Різдво поїдемо до мами моєї. Там була і її дочка, сестра Антона, Лариса, зі своїми двома дітьми. І ось вони вдвох почали мене «виховувати». Стосовно мого стилю виховання, моїх кулінарних здібностей, моїх планів на майбутнє. Ти знаєш, як це буває, коли тебе критикують у чотири руки. Ну, я не витримала і теж висловила їм усе, що думаю про їхні постійні непрохані поради. Слово за слово, ми знову посварилися. Я швидко одягла Матвія, схопила Софію за руку і просто пішла додому.

— А Антон? Твій чоловік? Як він відреагував на скандал?

— А що Антон? Він завжди намагається бути «миротворцем». Вічно намагається згладити кути, але це виглядає як повна безпорадність. Він мовчить перед матір’ю, намагаючись її не образити, і мовчить переді мною, щоб не розпалювати конфлікт. Він просто не може раз і назавжди чітко пояснити своїй матері, щоб вона не втручалася у наше життя і не чіпала його дружину. Тамара Степанівна чудово відчуває цю його слабкість — те, що він нібито частково на її боці, або принаймні боїться їй заперечувати. І через це її нахабство лише зростає. Вона користується його м’якістю.

— Ні, я маю на увазі, що саме Антон пропонує стосовно дитини? З ким ви тепер плануєте його залишати? Як ви вирішуєте проблему з його виходом на роботу?

— Він, як завжди, не пропонує нічого конкретного. Може тільки розвести руками і сказати: «Ну, що поробиш». Я йому кажу: «Твоя мати спеціально влаштувала цю суперечку, вигадала привід образитися, тому що їй просто набридло сидіти з онуком. Вона знайшла зручну лазівку, щоб вийти з ситуації». А він мені у відповідь: «Ну, вона ж і справді не зобов’язана була сидіти з нашою дитиною, дякуємо і за те, що виручила на перших порах». Ти уявляєш? Вона поставила нас у вкрай неприємне, навіть критичне становище, а він ще й дякує їй за це!

Світлана зітхнула.

— Та не хвилюйся ти вже так. Ви щось придумаєте.

— Ой, Світлано, ти навіть не розумієш, про що говориш. Було б набагато краще, якби вона взагалі не бралася за це, ніж потім влаштувати таку підлість і залишити нас без виходу. Навіщо було давати обіцянку, якщо вона не збиралася її дотримувати? Вчинити так не по-людськи, це просто не вкладається в голові. Її ж ніхто не просив про цю послугу, вона сама вийшла з цією ініціативою, казала, що нам буде легше і вона хоче для нас лише добра. Сиділа б тоді тихо і не обіцяла, раз нікому нічого не зобов’язана. Мені тепер хоч знову йди з роботи в декрет! Але хто ж мене відпустить через два місяці роботи, і що я скажу своєму керівництву?

Вікторія тепер була у безвиході. Вона не знала, як пояснити свою ситуацію на роботі і що робити далі.

Вікторія та Світлана перемістилися на лавочку, подалі від дитячого майданчика, щоб поговорити більш детально.

Світлана намагалася допомогти подрузі знайти логічне зерно в цьому емоційному хаосі.

— Давай спробуємо скласти список варіантів, Віко. Ти кажеш, що няня забирає всю твою зарплату. Яка у тебе зарплата і скільки коштує няня?

— Моя зарплата — це приблизно двадцять тисяч гривень на місяць. Це посада менеджера з продажу. Я працюю, щоб покрити основну частину нашого кредиту, який становить п’ятнадцять тисяч. Залишається п’ять тисяч на харчування та дрібні витрати, поки Антон платить за комуналку. За словами знайомих, хороша няня на повний день коштує мінімум вісімнадцять тисяч. Тобто, я працюю, щоб віддати всі гроші, а нам залишається лише дві тисячі. Додаткового полегшення немає.

— Але ж тоді ви не втратите роботу. А через пів року Матвій піде в садок. Це тимчасова інвестиція в збереження твого робочого місця, — зауважила Світлана.

— Це інвестиція, яка з’їдає мої нерви і мій час, який я могла б провести з дітьми! А що, якщо я не знайду нормальну няню? Це ж чужа людина в домі. Я не можу ризикувати так. Я думала про неповний робочий день, але моя робота цього не передбачає.

Найбільше Вікторію дратувала позиція Антона.

— Я не розумію, чому Антон не може взяти на себе відповідальність. Він міг би поговорити зі своєю матір’ю, не просто вибачитися за нас, а встановити чіткі межі. Сказати: «Мамо, ми вдячні, але якщо ти не готова сидіти, ми знайдемо інший вихід, але ти не маєш права ображати Вікторію». А він мовчить! Цей його вічний нейтралітет мене засмучує найбільше. Коли він каже: «Вона не зобов’язана», він ніби виправдовує її підлість і знімає з себе будь-яку відповідальність за пошук рішення.

— Можливо, він боїться втратити материнське схвалення, — припустила Світлана. — Багато чоловіків бояться образити матір, навіть якщо вона не права. Але у вашій ситуації він має бути насамперед чоловіком і батьком, а вже потім сином. Ти повинна наполягти на серйозній розмові.

— Я наполягала! Вчора він тільки розвів руками і сказав, що «сварка була надто голосною», і його мати має право на відпочинок. Це була не сварка, це була цілеспрямована задумка з її боку! Я впевнена, що вона просто втомилася і знайшла зручний спосіб вийти з гри, не виглядати поганою. Вона не подумала про те, що вона ламає наші плани на роботу і дохід, які ми будували на її обіцянках.

Після тривалої розмови Вікторія вирішила не піддаватися паніці, а діяти за чітким планом, який вони зі Світланою накидали.

Вікторія зателефонувала на роботу і попросила про зустріч з начальником.

— Пане Сергію, я мушу повідомити вам про непередбачену сімейну кризу, — почала вона, пояснюючи ситуацію зі свекрухою.

Керівник, чоловік суворий, але справедливий, вислухав її уважно.

— Вікторіє, я розумію вашу ситуацію, але ви пропрацювали лише два місяці. У нас пік роботи в грудні та січні, і я не можу просто так відпустити менеджера. Ми покладали на вас великі надії. Вихід у декрет — це не варіант.

— Я не прошу про звільнення. Я прошу про тиждень за власний рахунок, щоб вирішити питання з нянею, — наполягла Вікторія.

Сергій замислився.

— Гаразд, ось моя пропозиція. Я даю вам три дні, як відпустку за власний рахунок. За цей час ви повинні знайти тимчасове або постійне рішення. Якщо ви не повернетеся тринадцятого, я буду змушений шукати вам заміну. І ще. На три дні ви можете принести Матвія до офісу. У нас є невелика кімната відпочинку, ви можете там по черзі з чоловіком працювати і доглядати за ним. Це екстрений захід, і він не може бути постійним.

Вікторія була здивована і вдячна.

— Дякую вам, пане Володимире! Три дні — це дуже багато. Це дає нам час.

Того ж вечора Вікторія підключила всі можливі ресурси. Вона опублікувала пост у місцевих групах матерів, зазначивши, що шукає няню з рекомендаціями для хлопчика Матвія на термін до вересня. Відгуків було багато, але лише кілька кандидаток мали реальні рекомендації.

Паралельно вона провела жорстку складну з Антоном.

— Антоне, ми повинні з тобою домовитися. Перші три дні я відвезу Матвія в офіс, а ти маєш знайти додатковий підробіток. Няня коштуватиме вісімнадцять тисяч. Це означає, що ми повинні знайти, як покрити цю різницю, інакше я просто знову піду в декрет, а наш кредит потягне нас на дно. Твоя мати нам більше не допомагає. Це наше рішення і наша відповідальність.

Антон вперше не розвів руками. Мабуть, загроза втрати її доходу та необхідність приводити сина в офіс, його нарешті змусили діяти.

— Ти права, Віко. Я поговорю з керівником. Можливо, я зможу брати нічні зміни або знайти фріланс-проєкти. Я обіцяю, що ми знайдемо ці гроші.

На другий день пошуків Світлана зателефонувала Вікторії з новиною.

— Віко, пам’ятаєш Людмилу? Вона живе у вашому під’їзді, студентка, яка вчиться на третьому курсі педагогічного університету. Вона має змогу працювати. Вона сиділа з дитиною моєї сестри. Вона ідеально підійде!

Людмила виявилася саме тим, кого шукала Вікторія.

Вона погодилася сидіти з Матвієм з дев’ятої до п’ятої за тринадцять тисяч гривень на місяць, що було значно менше, ніж середні ставки.

Її рекомендації були бездоганними, а близькість проживання вирішувала питання логістики.

Це був порятунок! Зарплата Вікторії тепер покривала кредит і оплату няні, залишаючи невеликий, але стабільний запас.

Антон пообіцяв, що його додатковий дохід покриє різницю та витрати на Матвія.

Вікторія відчула величезне полегшення. Хоча ситуація була вирішена завдяки зовнішній допомозі та її рішучості, вона засвоїла головний урок: не можна покладатися на обіцянки, які можуть бути використані проти тебе.

Вона подякувала своїй свекрусі за те, що та показала їй, що вони повинні покладатися лише на себе та свою родину.

Вікторія тепер мала чіткий план, стабільний дохід і, найголовніше, вона не втратила своєї гідності, не пішла на поступки і не звільнилася з роботи. Вона була готова до десятого січня.

Та вона багато чого переосмислила. Вікторія відразу сказала і чоловікові і свекрусі, щоб та на старості років на неї не розраховувала, вона й гривні їй не дасть і допомагати теж не буде, хай звертається до доньки своєї лише.

Але хіба це справедливо? Хіба можна відвернутися від матері лише через те, що та відмовилася з онуком сидіти.

Фото ілюстративне.