Днями у мене дуже зіпсувалися стосунки з подругою. З Галиною ми сусідки, живемо на одному поверсі вже багато років.
Нам обом по 33 роки, я заміжня, а Галина вже розлучена, але дітей немає.
Зараз я сиджу в декреті з дитиною, тому весь день проводжу вдома. І поки чоловік на роботі, до мене часто забігає подруга.
Ми з нею і каву п’ємо, і розмовляємо про все на світі. Мені навіть вигідно, що вона постійно під рукою, адже часто мені треба або щось зробити, або дитину на когось залишити, щоб в магазин вибігти, то в таких випадках Галина мене завжди виручає.
Останнім часом ми взялися готувати. Беремо якийсь цікавий рецепт з інтернету, і починаємо готувати. Це і весело, і смачно.
І чоловік з роботи приходить, а на столі на нього вже чекає щось цікавеньке.
Ми так в це втягнулися, що вже два місяці щодня щось готуємо.
Чоловік мій спочатку радів, приходив з роботи, ми разом сідали за стіл, і вечеряли тим, що разом зготували.
Нещодавно у Галини з’явився новий кавалер. Якось вона мене запитала, чи можна, щоб він прийшов до нас на вечерю.
Я відповіла, що можна, хотіла ближче познайомитися з цим чоловіком, адже Галині я щиро бажаю щастя.
В той вечір він прийшов з коробкою цукерок, і видався мені доволі приємною людиною.
Відтоді Станіслав, так звати цього хлопця, став до нас приходити чи не щовечора. Ми накривали стіл, говорили, сміялися, відпочивали – було весело.
Якось чоловік став рахувати наш бюджет, і так, між іншим, запитав мене, за чиї гроші готуються всі ці вечері. Чи купує Галина хоч якісь продукти.
І тут я замовкла, бо зрозуміла, що завжди всі продукти для наших вишуканих рецептів купую я, а це чималі суми виходять щодня.
Галина взагалі нічого не платить, вона лише готує (на моїй кухні). А її Станіслав приносить або цукерки, або печення, одним словом, теж не дуже витрачається.
Коли чоловік порахував витрати, то заборонив мені влаштовувати ці готування-посиденьки. Сказав, що це вже занадто.
Вчора сусідка до мене, як завжди прибігла, а я вареники на кухні ліпила. Вона стала питати, що у нас сьогодні на вечерю, на що я їй відповіла, що мій чоловік замовив вареники.
Галина скривилася, і сказала, що її Станіслав не їсть вареники.
– От і добре, – відповіла я. – Нам більше буде!
Галина сприйняла це як велику образу, грюкнула дверима, і пішла. Напевно, вона сподівалася, що я кинуся її наздоганяти і просити пробачення.
Та мені здається, що так навіть краще. Нема чого ходити по сусідах на дармові вечері!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.