На ці зимові свята я мала один дуже неочікуваний сюрприз, таке враження, що минуле повернулося.
Мені 50 років, я з чоловіком і досі живу в селі, в якому я народилася.
У мене є рідна сестра, Оксана, на два роки молодша за мене, вона зараз живе в Греції.
Я вийшла заміж рано, в 19 років, в 20 я вже стала мамою.
Сестра моя тоді якраз після школи в технікум поступила, і жила в гуртожитку, а на вихідні приїжджала додому.
Ми знали, що вона зустрічається з одним хлопцем з нашого села, Василем, на три роки старшим за неї.
Одного разу сестра приїхала додому дуже засмучена, в мене якраз донечці було кілька місяців, я тримала немовля на руках.
Оксана глянула на дитину і розплакалася, а потім ошелешила мене, що вона теж чекає дитину, від Василя.
Я запитала, чому вона плаче, адже всі знають, що вони з Василем вже два роки разом, то ж нехай роблять весілля та й по всьому.
Та все виявилося не так просто – Василь не хотів ставати батьком, і одружуватися з моєю сестрою теж не поспішав.
В той день я залишила дитину на чоловіка, взяла Оксану за руку, і ми пішли до мами Василя.
Зустріла вона нас словами: «Чого прийшли?».
Оксана тоді так хвилювалася, що говорити не могла, тому я взяла ініціативу в свої руки, і сказала, що моя сестра чекає дитину, а Ваш син не хоче брати відповідальність на себе.
На що мама Василя нам спокійно відповіла, що у нього є дівчина з міста, і що саме з нею він збирається одружитися, а наші проблеми їх не хвилюють.
Я тоді вдихнула глибоко, і щоб не наговорити дурниць, просто сказала, що ми прийшли їй повідомити новину, і все, а кланятися їм в ноги і щось просити у них ми не збираємося!
Василь одружився з тією міською панянкою, і відразу кудись поїхав, про нього ми більше ніколи нічого не чули.
Тим часом моя сестра народила чудову дівчинку, назвала її Вірою, і стала ростити дитину сама.
Зрозуміло, що і я, і мама допомагали Оксані як могли, так що дитина нічим не була обділена, хіба що батьківською любов’ю, адже свого тата вона так жодного разу і не бачила.
Коли Віра підросла, сестра вирішила їхати на заробітки в Грецію, але там вона майже відразу познайомилася з одним чоловіком, і згодом вийшла за нього заміж.
Ми всі дуже раділи за Оксану, бо вона як ніхто заслуговувала на щастя, а тут, нарешті, їй трапився достойний чоловік.
Потім вийшла заміж і Віра, Оксана з чоловіком приїхали на весілля, квартиру молодятам подарували.
Так що і в Оксани, і в її дочки все склалося добре, чого не можна сказати про Василя.
В селі люди говорили, що він погано жив з своєю дружиною, вона на заробітки в Італію, подалі від нього поїхала, а він став у чарку заглядати, і то так серйозно пристрастився до оковитої.
Василя я не бачила багато років, тому навіть не впізнала, коли 9 січня він з’явився у мене на подвір’ї, сказав, що йому потрібна Віра.
Він нарешті згадав, що у нього дочка є, і просив у мене її номер телефону.
Я відразу ж зателефонувала сестрі в Грецію, щоб запитати, що робити, а Оксана мені відповіла, що дочка вже доросла, і нехай сама вирішує, чи хоче вона спілкуватися з своїм татом.
Василя я відправила додому, пообіцяла, що поговорю з племінницею і тоді йому перетелефоную.
Але почати розмову з Вірою про її батька я так і не наважилася, хоча вона до мене і приїжджала на Йордан в гості.
Я не знаю, що робити, чи варто ворушити минуле?
Напевно я сама ще до кінця не пробачила Василю те, що він зробив з моєю сестрою багато років тому.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
