– Гроші грошима, а мені дружина потрібна. Скільки ти, Ганно, збираєшся ще там сидіти в своїй Італії? – постійно картав мене чоловік.
Василь з самого початку був не в захваті від того, що я зібралася кудись їхати. Ми з ним разом прожили багато років, і жили добре, доньку виростили, чоловік звик, що я маю завжди бути поряд, а тут я поїхала, і так надовго.
В Італії я вже 16 років. Спочатку там сиділа безвилазно, але потім стала частіше приїжджати додому, щоб бути більше з сім’єю.
У нас з чоловіком є приватний будинок, я за свої заробітчанські гроші зробила в ньому капітальний ремонт, бо думала, що донька захоче жити з нами. Ми зробили добудову, а також обладнали будинок за найсучаснішими тенденціями – живи і радій.
Та моя донька Христина не захотіла жити з нами в селі. Вона стала просити, щоб я їй квартиру купила.
Я спочатку розглядала варіант квартири в старому обжитому будинку, бо такий варіант дешевше виходить. Але донька захотіла, щоб була новобудова, тож мені довелося неабияк напрягтися, щоб купити двокімнатну квартиру в новому будинку, а потім ще й там ремонт зробити.
На придбання квартири я витратила 30 тисяч євро, потім ще дала 18 тисяч євро на ремонт і 10 тисяч євро на меблі. Одним словом, витратила я на доньку всі гроші, які в мене були. Ми з чоловіком через це так посперечалися, що кілька місяців він зі мною не спілкувався.
Я його розумію, сума вийшла пристойна, але дитина у нас одна. Чоловік мене не підтримав, сказав, що це занадто – витратити всі гроші на доньку, але я йому відповіла, що зараз це нормальне явище, коли батьки допомагають своїм дітям. Та й зрештою, гроші я заробила, тому я вирішую, куди їх витрачати.
До того ж, я була змушена знову їхати на заробітки, бо на покупку квартири я витратилася під нуль. Тепер я вирішила, що треба щось заробити і для себе.
Чоловік же не переставав мене картати, що я все неправильно роблю, бо в в такий важкий час через захцянки доньки я нас без копійки залишила.
– Нам з тобою ніхто кватири не купував, і ми якось прожили. А у доньки є чоловік, нехай тепер він про неї думає, – обурювався Василь.
І знову ж таки, він бурчав, а я робила своє – поїхала, щоб знову заробляти. Сподівалася, що цього разу вже як щось відкладу, то відразу додому повернуся.
Після того, як я купила доньці квартиру, я була впевнена, що виконала свій батьківський обов’язок я виконала, адже не кожному щастить відразу після весілля переїхати в двокімнатну квартиру в новобудові. Але виявилося, що це не так.
Нещодавно я приїхала додому, привезла з собою 11 тисяч євро, які я заробила за останній рік, і планувала ці гроші відкласти, щоб чоловік нарешті заспокоївся.
В неділю до нас в гості приїхала донька з чоловіком, ми накрили стіл, посиділи, і тут Христина завела мову про гроші. Донька стала просити, щоб я зятю машину купила, каже, що вона йому зараз для роботи потрібна.
Христина дитину чекає, вже в декрет пішла, і найближчих три роки єдиним годувальником в їхній сім’ї буде зять. Донька каже, що маючи власний транспорт, чоловік зароблятиме в рази більше.
Я вже було хотіла віддати гроші, які я привезла, доньці. Але чоловік мій категорично проти, він вважає, що це вже занадто. Каже, що якщо я це зроблю, то він зі мною розлучиться.
Якщо я віддам ці гроші, то знову доведеться їхати ще на рік, виходить якесь замкнене коло.
І що мені тепер робити? Допомогти доньці чи послухати чоловіка? Що порадите?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
