fbpx

Василь «для годиться» відмовляв Світлану від закордонних заробітків, але в душі був радий, що вона добровільно зникає на деякий час з його життя. Тепер їхньому з Іванкою щастю вже ніщо не завадить. Світлана лише зрідка дзвонила, питала, як справи, та про те, що знає Василеву таємницю, не обмовилася жодного разу

Помилився…

Цього року на городі, нічого, крім бур’янів, і не вродило. Василь ходив по подвір’ї, раз у раз поглядав на свій майже пустий город і не міг знайти собі місця. В душі було пусто, майже як на грядках.

Сьогодні, вперше за багато років, додому повернеться його Світлана. Вона – чудова жінка, яка була для нього ідеальною дружиною і прекрасною матір’ю для їхнього сина. Та він не вберіг їх сімейне щастя.

Василь – стоматолог. В якийсь момент він зрозумів, що життя вдалося: статус, гроші, дружина, син.

В нарoді кажуть: «Від добра добра не шукають». Та видно, Василь не чув цієї приказки. Чи може, «добро» само його знайшло.

Тоді Василю і його дружині було по 40. За 20 років спільного з Світланою життя, нічого такого не було. Жили, як всі, поважали одне одного.

Все змінилося тоді, коли на роботу прийшла нова медсестра. Їй було 27, красива і неодружена. Дівчина відразу «кинула оком» на Василя Івановича, який був доволі видним чоловіком. І той, сам не зрозумів, як потрапив у руки красуні Іванни. Тоді думав, що закохався.

Спочатку стосунки були таємними, потім про них не говорив хіба що лінивий. Здається, на весь райцентр, одна Світлана нічого не знала. Та й хто наважиться таке сказати у вічі дружині.

Читайте також: Ольга все ж знайшла в собі сили і пішла на зустріч випускників – купила гарну сукню, зробила зачіску і макіяж. Марію вона впізнала не відразу, змарніла жінка навіть через 15 років винувато дивилася на подругу. Підійшла до Ольги першою: “Знаю, ти і досі не пробачила мене. Маєш право. Тільки знаєш, щасливою я теж не стала”

Василь і дня не міг прожити без молодої коханої жінки. Через рік вирішив, що піде від дружини, і освідчиться Іванці. Не хоче більше жити цим подвійним життям.

-Світлано, шкода мені тебе, – тітка Варвара, яка славилася тим, що знала всі новини і плітки в селі, підійшла на автобусній зупинці до Світлани і пильно глянула їй у вічі. Така гарна жінка і мусиш усе це теpпіти.

-Що теpпіти? Тітко Варваро, про що ви? – від несподіванки зніяковіла Світлана.

-Василь твій з цією Іванкою вже геть сором втратили. Все село гуде, тебе шкодують.

Та Світлана уже не чула нічого, земля пішла з-під ніг.

Чоловікові вдома нічого не сказала. А через місяць заявила, що їде на заробітки в Італію. А що, син уже дорослий, в столичному університеті навчається, не пропаде.

Василь «для годиться» почав відмовляти Світлану від цієї ідеї, але в душі був радий, що вона добровільно зникає на деякий час з його життя. Тепер їхньому з Іванкою щастю вже ніщо не завадить.

Світлана поїхала на 10 років. Лише зрідка дзвонила, питала, як справи, та про те, що знає Василеву таємницю, не обмовилася жодного разу.

Та життя – це бумеранг. Як ти чиниш, так і тобі буде. Іванна через три місяці оголосила усім на роботі, що заміж виходить за завидного нареченого, бізнесмена, і тепер буде жити в обласному центрі у шикарному власному будинку.

-Як ти можеш, – запитав Василь дівчину, я ж заради тебе сім’ю свою зруйнував.

-А хіба я тебе про це просила, – лукаво посміхнулася дівчина. –Ти ж не думаєш, що я втрачу своє щастя через тебе, 40-річного розлученого чоловіка з дорослим сином. Таке «щастя» мені точно не потрібне.

Василя як холодною водою облило. Нарешті він зрозумів, яку помилку зробив, промінявши своє сімейне щастя на тимчасову примарну любов. Та вже було пізно.

Так минуло 10 довгих років. Через тиждень одружується їх єдиний син. Світлана з Італії приїжджає сьогодні.

-Господи, допоможи мені знайти потрібні слова, щоб Світлана мене пробачила, – благав Василь. Може ще вдасться усе повернути.

Автор Олеся Біла

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page