В Канаді я живу більше 15-ти років. Пощастило виїхати, там заміж вийшла, двох дочок народила. Треба сказати, що з заміжжям мені пощастило, мій чоловік доволі заможна людина, так що життя у мене, можна сказати, склалося добре.
В Україні у мене залишилася мама і рідна сестра Світлана. Сестра відразу як я лише виїхала, сказала, щоб мама переписала на неї свій будинок, адже саме їй доведеться доглядати маму в майбутньому.
Я не мала нічого проти, бо не збиралася найближчим часом повертатися. Просто не розуміла, чому сестра так поспішає. Все з’ясувалося трохи пізніше, коли Світлана захотіла продавати нашу хату в селі і переїжджати в місто.
Сестра переконала маму, що вони з чоловіком хочуть жити в місті, там більше можливостей знайти гарну роботу. Не знаю як і чому, але мама погодилася. Вони продали наш будинок і купили в місті трикімнатну квартиру.
Коли я мамі телефонувала, вона не скаржилася. Знайшла навіть роботу – ходила вечорами на прибирання різних приміщень. Дітей сестрі виростила, Світлана без маминої допомоги не справилася б зовсім.
А що мама отримала на знак вдячності? Невдячність. Я навіть подумати не могла, що сестра так може поступити з рідною матір’ю.
Мама захворіла, потрапила в лікарню, сестра не прийшла до неї жодного разу. Мені пояснила, що на роботі завал. Мені так було прикро, і так неспокійно на душі, що я поговорила з чоловіком, взяла відпустку на роботі, і вперше за багато років полетіла додому.
Поспілкувавшись з мамою, я зрозуміла, що їй недобре у сестри, там їй не раді, і з часом ситуація змінюється лише в гіршу сторону.
Знаючи, як мама любила життя в селі, я порадилася з чоловіком, і ми вирішили купити будинок. Ми давно мріяли мати нерухомість в Україні. Часу на роздуми багато у мене не було, я вибрала непоганий варіант і придбала дім.
З лікарні маму я забрала вже в новий будинок. Вона не могла зрозуміти, куди я її везу. А коли я їй сказала, що тепер це її дім, вона спочатку не повірила, а потім розплакалася.
Побувши ще кілька днів з мамою, я була змушена повертатися додому. Перед тим знайшла жінку, з якою домовилася, що вона буде приходити до мами і допомагати їй.
Я вирішила, що це буде найкраще рішення в нашій ситуації. З’ясовувати стосунки з невдячною сестрою я не стала, Бог їй суддя.
Але Світлані ще вистачило нахабства питати в мене, чи можна їм приїжджати в будинок і використовувати його як місце для відпочинку, заодно і за мамою дивитися.
Я відповіла, що категорично проти. Так прямо їй і сказала, що не хочу, щоб вони там були. А за мамою вона вже доглядала, і нічого доброго з цього не вийшло.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.