Я народилася в бідній сім’ї, мама виховувала мене сама.
Мій батько зустрів іншу, а ми з мамою повернулися в село до бабусі.
Тато платив мізерні аліменти.
Мама моя багато працювала, наше життя було в полях, городах і господарстві.
Я виросла в чужих поношених, часом навіть не мого розміру, речах.
Саме через це я не люблю згадувати своє дитинство.
Заміж я вийшла молодою, 19 років мені тоді було, а вже в 20 я народила донечку. Жили ми в квартирі мого чоловіка, разом з його матір’ю й батьком.
Але мій чоловік все частіше заглядав до чарки.
Грошей ще більше стало не вистачати. Коли доньці було 10 місяців, я не витримала і поїхала до мами.
В той час мені було дуже складно в фінансовому плані. Допомоги від колишнього чоловіка не було, аліменти він не платив.
Майже 10 років я прожила у мами, а потім подружка запропонувала мені поїхати до неї в Італію, на заробітки.
Всі зароблені гроші я щомісяця висилала додому. Почався довгоочікуваний ремонт.
З часом я вже була готова забрати дочку до себе, але через її батька я не могла цього зробити.
А потім раптово моя мама занедужала, і я була змушена повернутися додому, щоб її доглядати.
Мами не стало, а я знову повернулася на роботу в Рим.
Дочка моя на той час вже була дорослою, але їхати зі мною вона не захотіла, сказала, що залишається вдома.
А через кілька місяців вона вийшла заміж і привела зятя додому.
Відтоді дочка хотіла все більше грошей від мене, бо її чоловік виявився ласим до чужих фінансів.
Усвідомивши, що якщо такими темпами далі триватиме, то мої сили і мої гроші швидко вичерпаються, я вирішила змінити тактику – сказала доньці і зятю, що більше нічого їм не дам, бо збираю собі на житло.
Вони на мене образилися, і навіть певний час зі мною не спілкувалися.
А в цьому році я приїхала додому, і була вражена побаченим, бо багато речей, які дочка купила за мої гроші, перекочували до мами мого зятя.
Та дочка сказала, що вони просто подарували телевізор і мікрохвильову свекрусі, бо у неї не було.
А потім ще й холодильник наш їй віддали, бо у неї зламався старий.
Звичайно, забирати ці речі у свахи я не буду, але і працювати на сім’ю зятя я не збираюся.
Та дочка наче не бачить нічого, ще й просить, щоб я її чоловікові машину купила.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.