fbpx
Життєві історії
В той вечір я вже лягла спати, як прийшов чоловік і йому подзвонив телефон. Тарас ліг в іншій кімнаті і включив телевізор. Я вийшла щоб вимкнути світло в коридорі і почула що він когось називає сонечком. Я прислухалася – є у нього Анжела, з села якогось. Вона просила грошей, він сказав, що дасть через кілька днів. Потім заснув. Я взяла цей телефон і все переписала. Тепер думаю все розповісти батькам цієї дівчини

Мама говорила мені – не виходити заміж у 18. Але я її не послухала, бо дуже любила Тараса. Він був старшим за мене на 9 років і це було кохання з першого погляду. Як же я тепер шкодую, що не прислухалася до думки матері.

Зараз мені 30, чоловікові 39. Нещодавно у нас народився син, зараз Максиму 2 роки. І всі ці 12 років у шлюбі я мирюся із зрадами свого чоловіка. Почалося все практично відразу після весілля. Я довірлива і закохана не відразу зрозуміла, що крім мене у Тараса є і інші жінки.

Коли вперше спіймала його на зраді – моя подруга побачила їх разом, Тарас довго відпирався, потім зізнався, але мене не відпускав, просив вибачення і я залишалася. Так ми прожили ще кілька років. У 26 я вперше пішла від чоловіка, повернулася до своїх батьків. Дітей у нас тоді ще не було і я для себе вирішила, що поки я ще молода, треба змінювати своє життя. Я пішла, хоча і продовжувала любити Тараса.

Наступних пів року чоловік робив все для того, щоб мене повернути і повернув. Потім ще 2 роки був ідеальний, а як народилася дитина, все знову відновилося. Дійшло до того, що Тарас часто не ночував вдома. Я, можна сказати, була вдома з немовлям одна.

Перший рік я провела частково по лікарнях з дитиною, адже син часто хворів. Я дуже втомлювалася. Чоловіка поряд не було. Не допомагав ні гуляти, ні купати, тільки купував їжу і підгузки. Він знову став тим чоловіком, від якого я пішла кілька років тому. Це було для мене своєрідним уроком. Я тільки зараз зрозуміла, що люди не змінюються. До речі, ті 2 роки я вірила що він змінився. Він так щиро і зі сльозами, подарунками, зізнаннями повертав мене.

Загалом, в той вечір я вже лягла спати, як він прийшов нетверезий і йому подзвонив телефон. Тарас ліг в іншій кімнаті і включив телевізор. Я вийшла щоб вимкнути світло в коридорі і почула що він когось називає сонечком. Я прислухалася. Є у нього Анжела, з села якогось. Сказав, що її любить, що чекає її, щоб поїхати на базу відпочинку разом з нею. Вона просила у нього грошей, він сказав що дасть через кілька днів. Потім заснув.

Я взяла цей телефон і все переписала. У мене є її мобільний і домашній. Що мені тепер робити? Зателефонувати її батькам? Так щоб відкрити їм правду і опустити їх на землю. Чоловіка то я не зміню вже.

Зараз я не можу піти від Тараса, адже ще рік маю бути в декреті. Хочу згодом віддати сина в садок, потім вийти на роботу, а потім вже і йти. Шкода сім’ю нашу, адже коли я виходила заміж, то зовсім не про це мріяла. Ззовні у нас все чудово, але як мені важко жити в таких умовах, ніхто й уявити собі не може.

В моєму серці любові до чоловіка не залишилося зовсім, я не можу пробачити йому його брехню і безвідповідальність. Мене він не поважає, це давно зрозуміло. Я запитала якось навіщо він мені життя псує: спочатку просив і благав слізно повернутися, потім знову повернувся до старого. Відповідь мене ошелешила: «А ти мене навіщо слухала».

Ось так, даєш людині другий шанс, а, виявляється, не варто.

Фото ілюстративне – gracepointe.

facebook