fbpx
Життєві історії
В той вечір Оксана чекала, що невістка принесе їй 400 гривень, як вони з нею домовлялися. Тетяна принесла свекрусі гроші в конверті, але сказала відразу, що там не вистачає 100 гривень, вона їх залишила собі, адже свекруха досі не віддала гроші, які вже давно їй винна

Оксана все ніяк не могла повірити, що невістка загадала їй тих якихось 100 гривень, про яких вона вже й сама забула давно. Приписала їй якийсь незрозумілий “борг”, з якогось дива. І не посоромилася ж такого! Молода, а така дріб’язкова людина, виявилася в її родині, просто в голові не вкладався цей вчинок.

Невісткою Оксані 30-річна Тетяна стала всього близько року тому, не так вже й давно. Живе молоде подружжя окремо від своїх батьків, квартиру вони орендують зараз.

В недалекому майбутньому хочуть вже брати чималий кредит, щоб мати своє власне житло, а поки відкладають гроші на початковий внесок, адже це чимала сума. Але підійшли до цього питання відповідальну, зайву копійку не витрачають, економлять на всьому зараз серйозно.

– Хіба її врятують ці гроші, якихось 100 гривень, ось скажи мені? Квартиру на них вона купить, чи що? – все ніяк не може заспокоїтися Оксана після вчинку дружини свого сина.

Приблизно десь два місяці тому син зі своєю дружиною Тетяною зібралися на машині у великий супермаркет – купити пару стільців, і Оксана сама попросилася з ними, просто подивитися на якісь новинки. Піти з цього магазину з порожніми руками неможливо, як виявилося, принаймні, у Оксани в той день це не вийшло аж зовсім ніяк.

Тетяна теж, крім стільців, які були первинною метою їх поїздки в супермаркет, набрала в візок купу різних дрібниць – тертку, рушник, набір сковорідок, рукавиці, набір тарілок, а ще усім по чашечці і якісь дрібнички, на які в той день була дуже вигідна акція. На касі забарилися, відволіклися, а коли звернули увагу, виявилося, що покупки їм рахують одним чеком, касирка все до купи зібрала все абсолютно.

– Гаразд, я зараз все оплачу зі своєї власної карти, не хвилюйтеся ви, а потім розберемося по дорозі, як будемо їхати назад додому! – спокійно сказала Тетяна своїй свекрусі.

Поки їхали назад додому в автомобілі, розклали покупки і порахували по чеку, що Оксана винна Тетяні 1100 гривень.

Свекруха відразу полізла в гаманець за грошима:

– Тільки ось дрібних грошей у мене немає, на жаль! – зітхнула вона. – Тетяно, ось тисячу віддаю, бо лише стільки з собою взяла в дорогу з дому, а 100 гривень буду винна тобі, віддам згодом! Гаразд?

– Так звичайно, все добре, потім віддасте! – спокійно махнула рукою невістка. – Потім віддасте, як буде нагода, якось вже розберемося між собою, адже ми одна родина.

– А ми з подругою якраз ось уже кілька місяців замовляємо сухофрукти в одному інтернет-магазині, дуже смачні, якісні та набагато дешевші ніж в магазині! – розповідає Оксана. – Сушені персики, фініки, груші та ягоди. Тетяна якось була у мене, спробувала, їй сподобалося дуже, попросила замовити і на неї наступного разу – на мою адресу, щоб не платити зайвий раз за доставку. Я так і зробила в цей раз, щоб і дітям замовлення смачне прийшло!

Кур’єр благополучно привіз сухофрукти до Оксани і цього разу, а наступного дня Тетяна приїхала до свекрухи за своїми персиками та грушами, які замовляла цього разу.

– Я її попередила заздалегідь – твоє замовлення, кажу, на 400 гривень. Приїхала Тетяна, я віддаю їй її пакет, вона мені – конверт з грошима, мабуть, приготувала вже. І заявляє мені – там не 400 гривень, а менше, я 100 гривень звідти відняла, ну якраз ті гроші, які ви мені винні залишилися ще були за ті покупки, які в магазині придбали віддати, пам’ятаєте? От чесно, я мало не впала! Треба ж бути такою дріб’язковою людиною, ми ж не чужі люди, ми ж тепер одна родина з тетяною. Доросла людина, працює, зарплату отримує, і тут – якісь гроші, фу. Я в ній розчарувалася! Така дріб’язковість, навіть неприємно, більше не хочу мати з нею справу!

Оксана, звичайно, вголос нічого не сказала, але їй було дуже неприємно в цій ситуації, і образу на невістку затамувала десь глибоко в душі.

– Більше в житті з нею ніяких справ мати не буду! – сердиться тепер свекруха. – Нехай замовляє сама, купує сама, що хоче. Кур’єру б, до речі, вона заплатила б більше, ніж у мене взяла. Навіть говорити про це неприємно!

– А чому я повинна їй дарувати свої власні гроші? Для мене цих 100 гривень теж немалі кошти, – зовсім не розуміє Тетяна. – Образилася вона на мене після того, треба ж! Живе одна в двокімнатній квартирі, за оренду не платить, про кредит не думає. Отримує не тільки зарплату, але і пенсію на додачу. Нікого не утримує, нікому не допомагає зараз зовсім, одним словом, для себе лише живе. А ми з чоловіком зараз дуже економимо на всьому. У нас поки ні кола ні двора, оренда, все треба купувати, ще й дитинку хочемо, а гроші рахуємо зараз старанно, кожна копійка у нас на рахунку. Та й взагалі, мене батьки так виховували: винна – віддай, неважливо, яку суму, хоч сто тисяч, хоч копійку.

Я не знаю, як ви, але я рахую, що права невістка в цьому випадку. Якби там не було, але якщо гроші винна то потрібно віддати і все, а ображатися в цьому випадку я вважаю зовсім не потрібно.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – news.dtkt.

You cannot copy content of this page