В той вечір ми з чоловіком вже збиралися лягати спати, аж раптом в наші двері хтось подзвонив. Гостей ми не чекали, тому з певним здивуванням і тривогою я пішла відчиняти. На порозі стояла моя донька Ярина, в одній руці у неї була валіза, а в іншій вона тримала маленьку ручку моєї онучки.
Вже було доволі пізно, дитина хотіла спати, то ж я без зайвих розпитувань впустила Ярину в хату. Та й з її вигляду все без слів було зрозуміло, донька була сильно засмучена.
Ми вклали Алінку спати, а самі пішли на кухню пити чай. Першою перервала незручну тишу Ярина.
– Я думала, ти мене не впустиш, – сказала вона і похилила голову. – Адже ти мене попереджала. Я не знаю, що мене робити, і як жити далі.
– Донечко, ти роби як знаєш, але якщо моєї думки питаєш – то йди від Сергія, не пара він тобі, – кажу, і сама не вірю, що я це кажу.
– Мамо, але ж ти завжди була проти розлучень, а що зараз змінилося? – питає здивовано донька.
Ярина була впевнена, що я її не підтримаю, але прийшла до мене з валізами і з дитиною, бо більше їй просто нема куди йти.
Коли моя донька виходила заміж, в день її весілля я сильно плакала, і не від щастя. Ще задовго до цього, як донька лише познайомилася з Сергієм, я бачила, що він їй не підходить, і просила Ярину добре подумати. Та донька була закохана і не хотіла мене слухати.
Сергій був старшим за неї на 5 років, ніде офіційно не працював, виглядав непогано, тож гроші у нього були. При зустрічі з нами поводився зухвало.
А коли я його запитала, де і за що вони збираються жити, він мені він відразу сказав:
“Відправимо тещу на заробітки в Італію. Будете, мамо, нам євро висилати, тож ми не пропадемо”.
Можна було подумати, що він жартує, але ні. А коли я сказала, що я маю де жити і мені на заробітки не треба, він сильно образився і відтоді наше спілкування звелося до нуля.
Ярину я попередила, що якщо вона вже вийде заміж за Сергія, то це на все життя, бо в нашій родині ніхто не розлучається. У нас так прийнято, що шлюб один і на все життя. Тому донька знала, на що йшла.
Вийшла Ярина заміж, вони пішли жити до мами Сергія, сваха сама живе в невеликій двокімнатній квартирі. Народилася дитина. Сергій ніде не працював і не приносив додому грошей, та ще й звинувачував мою доньку в тому, що вона ледача, нічого не вміє робити, і що я б, як нормальна мама, могла поїхати в Італію і їм на квартиру заробити.
Терпіла донька скільки сил вистачило, а потім вирішила, що буде розлучатися. І до мене прийшла. Просить, щоб я з внучкою побула, а вона спробує за кордон поїхати, її в Німеччину по роботі кличуть. Якщо вона там все владнає і приживеться, то з часом і дитину забере.
Я сказала, щоб вона лягала спати, а вранці ми щось придумаємо. Та з самого ранку, ні світ, ні зоря, прибіг зять. Сергій став просити, щоб Ярина до нього повернулася.
А мені знову повторив свою улюблену фразу, що якби я не була такою лінивою, і думала б насамперед про щастя доньки, а не про себе і свій комфорт, то вони б змогли щасливо жити і сім’я б збереглася.
По Ярині бачу, що не зважаючи ні на що, вона його досі любить. Просто вона втомилася від безгрошів’я.
Тепер я собі думаю, а може я і справді погана мама, і мені варто поїхати на заробітки, щоб купити квартиру і щоб сімя доньки збереглася? Чи справа тут не в квартирі, і проблема значно глибша?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
