Наталя повернулася з роботи, розклала продукти сумки, приготувала вечерю. Глянула на годинник, і зрозуміла, що чоловік вкотре вирішив проігнорувати її старання.

Вже довгий час Сергій приходить додому настільки пізно, що дружина уже давно спить. І виходить, що вони навіть не зустрічаються, хоча і живуть в одній квартирі.

Колись все було не так, Наталя з Сергієм були чудовою парою, якій заздрили усі родичі і знайомі. У них було все, що треба для щастя: любов, взаєморозуміння, донечка, будинок.

Змінилося все після того, як їхня єдина донька вийшла заміж і поїхала з чоловіком за кордон. Після цього їхній великий будинок опустів, а між ними наче кішка пробігла.

Наталя думала, що це через неї, тому намагалася з усіх сил ще більше вгодити чоловікові, але нічого не допомагало – Сергій приходив додому пізно і не звертав ніякої уваги на свою законну дружину.

Жінка так би і продовжувала губитися в здогадках, якби одного разу вона не побачила на телефоні чоловіка повідомлення.

В той ранок Сергій чомусь затримався вдома, і поки він був у ванній, на екрані телефону, який він випадково залишив на дивані, висвітилося всього кілька слів:

“Коханий, я чекаю тебе в нашому кафе”.

Наталя нічого не сказала, а коли чоловік вийшов з дому, вона непомітно пішла за ним.

І яким же було її здивування, коли в кафе вона побачила їхню спільну знайому Зоряну. Виявилося, що у них роман.

Зоряна була молодшою за Наталку років на 10, ще не була ніколи одруженою, дітей немає.

Наталка спостерігала за ними з вулиці і плакала. Вони виглядали як справжня закохана пара.

Це була відповідь на ті запитання, які останнім часом задавала собі Наталка, вона ж себе винила у тому, що стосунки з чоловіком зіпсувалися, але насправді це було зовсім не через неї, і всі її старання щось налагодити були марними.

Коли чоловік повернувся додому, Наталка його прямо спитала, чому він не йде до Зоряни, якщо він її кохає.

– Кохання і спільне життя – це зовсім різні речі, – спокійно відповів Сергій. – З тобою просто, бо ти мовчиш, з усім миришся і нічого не вимагаєш. До того ж, якщо ми розлучимося, доведеться ділитися будинком, і знову починати все заново, а мені в моїх 47 років щось зовсім цього не хочеться.

– Але ж ти її кохаєш, а не мене, – спробувала я розставити все по своїх місцях.

– Тут теж не все так просто: якщо я кину тебе і піду до Зоряни, вона захоче дітей. А мені це вже точно не треба, – цинічно заявив Сергій. – А так – вона почувається винною, що влізла в чужу сім’ю, і теж не висуває мені ніяких претензій.

– Бачу, що тебе все влаштовує? Ти щасливий? – запитала Наталя.

– Цілком, – задоволено відповів Сергій.

Наталя дивилася на свого чоловіка і не могла повірити, що вона стільки років прожила з цією черствою, байдужою людиною, яка думає лише про себе.

На наступний ранок Наталя прокинулася і вирішила, що настав час щось змінювати. Вона подала заяву на розлучення і на поділ майна.

Зоряну, яка раділа, що нарешті настав і її час, їй було дуже шкода, бо вона і не підозрює, з ким їй доведеться жити.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.