fbpx
Життєві історії
В той день я виявила, що вдома немає чорного хліба та серветок. Побігла сама на перший поверх нашого будинку, де розташовувався невеликий магазинчик, в якому є все і випадково там зустріла родичок мого чоловіка

В минулому році я приготувала до Нового року всім подарунки. Як я чекала на це свято, словами не передати. Готуватися почала місяця за два. Подарунки вибирала ретельно та з любов’ю. І обрала, і гарно запакувала. Це допомогло мені хоч трохи налагодити стосунки з родичами мого чоловіка.

Живемо ми на орендованій квартирі, мої батьки живуть в невеликому містечку. На той час я працювала, чоловік теж, але купити власне житло нам поки що не було по кишені.

У чоловіка в нашому місті живуть батьки та сестра з чоловіком. Зовиця з чоловіком живуть разом з свекрами. До мене сім’я чоловіка відносилася, м’яко кажучи, з прохолодою. Тому я вирішила запросити їх до нас в гості, щоб спробувати налагодити спілкування.

В той день я в клопотах виявила майже перед приходом гостей, що вдома немає чорного хліба та серветок. Побігла сама на перший поверх нашого будинку, де розташовувався невеликий магазинчик, в якому є все: від продуктів до побутової хімії.

Я зайшла в магазин, і побачила сімейство чоловіка, яка вибирало для мене подарунок. Мене вони не бачили.

– Та бери той, що тут думати, – каже свекруха, – а ми їй тапочки купили. Досить з неї, ще не вистачало, витрачатися.

– Та цей, – сказала зовиця, – якраз зелений шарфик і підійде…

Я покинула магазинчик, а запрошені гості піднялися в квартиру. В подарунок я отримала криво пошиті тапки на три розміри більше від сім’ї свекрухи та зелений шарф від сімейства зовиці.

– Ой, я саме про таке і мріяла, – постаралася я щиро захопитися, приймаючи щедрі дари та запрошуючи родичів до столу.

– А у моєї доньки цей салат виходить смачніше, – зауважила свекруха.

Я промовчала і щосили намагалася ввічливо усміхатися. І після мого дня народження стосунки наші не потеплішали.

А потім мав бути Новий рік. Я вирішила, що або зараз, або ніколи. Я купила всім хороші подарунки і сказала чоловікові, що хочу піти привітати його родичів. Свекрусі я купила гарні дорогі чоботи, а зовиці красиву кофточку. Коли вони відкрили подарунки, були дуже здивовані, що я так вгадала. А я просто вибирала їх від щирого серця.

Незабаром наше життя налагодилося, мої батьки продали квартири обох бабусь, розуміючи, що я вже не повернуся до рідного міста, додали грошей та купили невелику квартиру у спальному новому районі. Тепер я господиня і можу приймати у себе гостей.

Але родички мого чоловіка до мене чомусь не поспішають, напевно, їм таки стало незручно за свою поведінку.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page