Мені довго не щастило з особистим життям, вже всі мої подруги давно були заміжніми і водили дітей в садочок, а я ходила все одна. Але потім я зустріла Анатолія. Він був наче принц з казки – закрутив мене так, що опам’яталася я лише тоді, коли зрозуміла, що чекаю дитину.
Звичайно, я радісно сповістила цю новину нареченому, але замість того, щоб зрадіти, він зібрав свої речі і поїхав, навіть не сказав куди. Анатолій не був готовий взяти на себе відповідальність за мене і дитину, тому просто втік.
Я була розгублена, просто не знала, що мені тепер робити. Але я вирішила народжувати, а далі будь що буде. Так у мене з’явилася чудова донечка з блакитними як небо оченятами.
Ми з дитиною стали жити у моєї мами, вона навіть з роботи розрахувалася, щоб сидіти з онукою. А я тим часом навпаки – повернулася роботу, адже зарплата у мене була більшою, ніж у мами.
Одного разу до нас на роботу у відрядження приїхав один чоловік. Сергій відразу звернув на мене увагу, ми познайомилися. Спілкувалися спочатку у справах, а потім наше спілкування переросло у щось більше.
Я закохалася у Сергія, до того ж так сильно, що життя собі без нього не уявляла. Він відповідав мені взаємністю і зробив мені пропозицію.
Тоді мені довелося розповісти Сергію про мою маленьку донечку. Звістка про те, що у мене вже є дитина, його дуже засмутила. Він сказав, що одружиться зі мною, але за умови, що дочку я залишу з своєю мамою.
Бажання стати щасливою перемогло, і я погодилася. Мама мене підтримала, сказала, що готова ростити мою дитину сама. До того ж, я була переконана, що з часом Сергій змириться з тим, що у мене є маля і ми зможемо забрати дочку до себе.
В той день, коли я їхала в таксі на вокзал, де мене вже чекав Сергій, я дала собі обіцянку, що найближчим часом заберу дочку, а зараз просто дозволю собі трохи побути щасливою.
Але ні про що, крім неї, її оченят, я думати не могла. Сергій чекав мене біля вагону. Я підійшла до нього і сказала, що не зможу з ним не поїхати, тому що без своєї донечки не уявляю свого життя.
Я розвернулася, і щоб Сергій не побачив моїх сліз, пришвидшеним кроком попрямувала назад. Сергій наздогнав мене майже відразу. Він обійняв мене і сказав, що іншої реакції від мене і не чекав.
Виявляється, це була перевірка, яку я пройшла з гідністю. Про мою дитину Сергій знав з самого початку, і він вважає, що якщо я б змогла кинути дитя, то я не гідна називатися ні матір’ю, ні його дружиною.
Ми поїхали на наступний день тим же потягом, але на цей раз уже троє: я, Сергій і наша донечка. Так, мені дуже пощастило, нарешті у мене є повноцінна родина.
Сергій виявився хорошим батьком, він удочерив мою дитину, і дав їй не лише своє прізвище, а ту любов і турботу, про яку я навіть не мріяла.
Страшно подумати, як би склалася наша доля, якби в той вечір я не прийняла це надважливе рішення, яке змінило все моє життя.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
