fbpx
Життєві історії
В той день у Петра була кругла дата – виповнилося 30 років. «Таке свято потрібно святкувати на широку ногу» – подумав Петро і почав збирати гроші на банкет. Запросив усю свою рідню, а коли відкрив конверти, був дуже розчарованим – його багаті родичі здебільшого поставили туди по 200-300 гривень

Петро народився і виріс в селі. Коли повернувся з армії, ніяк на початках не міг знайти роботу. Сподобалася Петрові дівчина, але запросити її на побачення не наважувався, бо не мав гарного одягу. От і вирішив він трохи одягнутися, а за допомогою звернутися до родичів.

Все почалося тоді, коли Петро, вирішив купити собі нову джинсову куртку. Зайвих грошей у Петра ніколи не водилося, тому він вирішив позичити у родичів з запевненням, що все віддасть, як тільки влаштується на роботу. Але його рідня виявилася вельми скупою, і від всіх своїх рідних, яких було чимало в тому селі, він отримав відмову.

Петро був хлопцем простим: міцна статура, високий зріст, крім усього іншого, у нього було прекрасне почуття гумору. На відміну від своїх родичів він ніколи не скупився. Він готовий був останню сорочку з себе зняти, якщо комусь потрібна допомога. Можливо, це і було причиною його небагатого існування.

Отримавши негативну відповідь на скромне прохання від своїх рідних, Петро затаїв на них образу. Він не міг зрозуміти, як його рідня могла так з ним вчинити.

Через деякий час Петро забув про той випадок і вже не гнівався на своїх рідних. Крім того наближалася кругла дата, Петру виповнювалося 30 років. «Таке свято потрібно святкувати на широку ногу» – подумав Петро і став збирати гроші на банкет.

Далося йому це нелегко, довелося кілька днів працювати понаднормово, а робота у Петра була важка – вантажник на пилорамі. Коли підійшла знаменна дата, іменинник покликав усіх своїх друзів і родичів, не дивлячись на те, що вони не завжди щиро ставилися до нього.

З дружиною вони жили небагато, але стіл накрили щедрий, від наїдків ломився. Адже людей треба було добре пригостити. Свято було в самому розпалі, всі веселилися, співали пісні, говорили тости. Ніщо не віщувало неприємностей, але Петро не порозумівся зі своїм двоюрідним братом, Миколою, який був начальником хлібокомбінату. Їх суперечка виникла на рівному місці, Микола почав дорікати Петрові в тому, що він нічого не досяг у житті до своїх тридцяти років.

Він ставив себе в приклад і намагався присоромити іменинника. Виникла словесна перепалка, але всі родичі стали горою за місцевого хлібного магната.

Тоді терпіння Петра не витримало. Він згадав той випадок, коли всі ці люди відмовили йому в маленькому прохання, а зараз в його домі висловлюють невдоволення. Пройшли роки, але ці люди анітрохи не змінилися.

Петро вкотре переконався, що було помилкою запрошення своїх липових родичів на день народження. Ще одне розчарування Петра чекало, коли він відкрив конверти – його багаті родичі здебільшого поставили туди по 200-300 гривень. Прикро було Петрові, і справа навіть не в грошах, а в жадібності родичів, адже таким чином вони показали свій рівень поваги і своє справжнє відношення до нього.

Фото ілюстративне – LiveInternet.

You cannot copy content of this page