Після 20-ти років шлюбу я дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка.
Тепер я стою перед вибором: відпустити його і віддати все, що ми разом надбали протягом цих років, чи боротися за нього і за збереження сім’ї?
Ми жили дуже добре, тому все що сталося, стало для мене справжнім потрясінням. Уявлення не маю, що мені робити.
До того ж, розлучницею стала наша добра знайома – подруга сестри чоловіка. Я її добре знала, і навіть припустити не могла, що вона отак безцеремонно влізе в нашу родину.
Одружилися ми з чоловіком відразу після закінчення університету. У мене було багато ідей, і за моїм наполяганням ми започаткували власну справу.
Наш невеликий бізнес став добре розвиватися, ми з чоловіком обоє працювали, щоб був результат.
Рушійною силою і розумовим процесором була я, тому всі основні ідеї та плани розвитку виходили від мене.
Я впевнена, що якби не я, у чоловіка б і досі нічого не було.
За молодості і недосвідченості, ми вирішили все оформити на чоловіка. Я в цьому не бачила нічого поганого, адже збиралася з ним жити до старості. До того ж, хотілося, щоб чоловік відчував свою значущість, що він – голова сім’ї.
Я постійно працювала, навіть коли народила наших двох дітей, я в декрет не йшла, а поєднувала роботу з доглядом за дітьми.
Нашу сім’ю впевнено можна було назвати щасливою – спільна робота, міцна сім’я.
І раптом, все змінилося. Чоловік часто почав приходити додому нетверезий, при чому дуже. Про роботу він забув, про дітей і про мене теж.
Я не могла зрозуміти, в чому справа, що відбувається. Списувала все на втому, і на кризу середнього віку. Але насправді справа була зовсім в іншому.
Одного разу в нетверезому стані він залишає на своєму компі відкритий сайт, на якому я бачу замовлені квитки на поїзд з якоюсь жінкою.
От чесно скажу, ніколи не лізла в його телефон, пошту або комп, довіра була абсолютною. Але побачивши таке, я не змогла втриматися.
Я прочитала всі його повідомлення в телефоні, і виявила, що у нього роман на стороні.
Коли вони встигали зустрічатися, я не розумію. Ми ніби як весь час разом!
Я, звичайно, ніколи його не тримала на прив’язі, завжди відпускала куди треба і на стільки треба.
З’ясувалося, що це подруга його сестри, вона на 10 років молодша за мого чоловіка.
Найголовніше, що вона дуже добре знала мене, моїх дітей і нашу сім’ю.
Сама вона теж пережила розлучення з чоловіком, знає, що це таке, і тим не менше, влізла в нашу сім’ю.
Я була ошелешена. На якийсь момент мені здавалося, що я просто цього не витримаю, але намагалася, як жаба в молоці, боротися за сім’ю. Готова була все забути, пробачити, зрозуміти.
Я довго думала, чи пробачати чоловіка.
Він дуже просився, і я вирішила дати йому шанс.
Ми пішли в ресторан і домовилися, що за дверима цього ресторану, залишаємо все, що було погане і продовжуємо жити далі, але через два дні він їде до неї.
Знову біль, безсонні ночі. Але діти зупиняли, бабусі допомагали.
Зараз живемо окремо, я все одно намагалася відновити стосунки, і вибачалася і намагаюся бути доброю, розуміючою, як ніби це я зрадила, а не він. Але він все одно вкотре поїхав до неї.
Що робити? Як бути? За що, чому? Як жити?
Я розумію, зараз буде багато коментарів, типу кидай його, навіщо він тобі, але у мене інше питання – як жити з таким зрадником, якщо доводиться спілкуватися з ним кожен день і весь бізнес, який я будувала для нашої сім’ї, віддати йому і його новій пасії?
Що робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна