Мій чоловік – старша дитина в сім’ї, тому його родичі постійно просять гроші, а він не може їм відмовити. У Віктора є молодший брат, якому зараз 12 років, свекри вирішили, що старший син має допомагати їм фінансово у його забезпеченні. Те, що у нас своя сім’я – не рахується.
Спочатку я думала, що свекрам важко у матеріальному плані, але пізніше я зрозуміла, що вони просто абсолютно не вміють розподіляти бюджет.
Наприклад, свекруха нещодавно захотіла оновити техніку на кухні, хоча їхня стара техніка ще в чудовому стані. Їй захотілося супер сучасний холодильник, бо її сусідка купила саме таку модель. Віктор тоді дав їм не всю суму, а лише частину. Іншу частину грошей вони взяли в кредит, який, звичайно, все одно виплачував мій чоловік.
По такому принципу куплені майже всі речі в їхній квартирі – вони беруть кредит, а сплачує мій чоловік. Що стосується їх молодшого сина, він взагалі до речей та техніки ставиться дуже недбало. Можу сказати, що, якби мені в 12 років подарували телефон, я б з нього порошинки здувала і ставилася б дбайливо та акуратно. За півроку він примудрився зіпсувати два телефони і батьки щоразу кажуть, що новий йому не куплять, але наполегливо йдуть у магазин і беруть кредит чи розстрочку на черговий смартфон.
А Віктор коли чує про те, що в мами є кредит, відразу береться його сплачувати, каже, що йому совість не дозволяє чинити по-іншому. До слова, його батьки працюють і отримують доволі непогані зарплати.
Я розумію, що треба допомагати батькам, але всьому є межа. Я б і слова не сказала, якби вони справді потребували нашої допомоги, але вони витрачають гроші на будь-яку нісенітницю, а це прямо впливає на наш сімейний бюджет.
Я пробувала говорити з чоловіком, але ми не можемо дійти до спільного рішення саме в цьому питанні. От днями я дізналася, що чоловік витратив велику суму на меблі в кімнату свого молодшого брата.
Ми маємо маленького сина, йому зараз 3 роки. Ми жили в однокімнатній квартирі і нещодавно постало питання про те, щоб розширити житлоплощу. У нас було відкладено суму, якої вистачало на початковий внесок. Ми почали збирати ще до народження сина, потроху відкладали туди ще гроші.
В суботу я прибирала в квартирі і заглянула в шафу, де зберігалися наші з чоловіком заощадження. Я здивувалась, коли побачила, що на цьому рахунку не та сума, на яку розраховувала. Чоловік тоді зізнався, що допоміг оновити кімнату брата, купив йому нові меблі.
Я дуже засмутилася, бо Віктор взяв ці гроші мовчки і нічого про це мені не сказав. У нас теж росте син, і нам ці гроші дуже потрібні. Може я і егоїстка, але я теж хочу найкращого для своєї дитини та для своєї сім’ї. Якщо чоловік цього не розуміє, то нехай збирає речі та йде жити до своїх батьків, про що я йому і сказала.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
