Десять років тому я одружився з Ларисою, у неї вже була донька від першого шлюбу. Я до того часу ще одруженим не був, тому всі рідні і знайомі мені радили добре подумати, перш ніж пов’язати своє життя з жінкою з дитиною. Я нікого не слухав, ми одружилися.
Почалося наше спільне життя. До дівчинки я намагався ставитися як рідний батько. На жаль, великий вплив на дитину надавала мати колишнього чоловіка, якій давали дитини, так як вона зображала з себе люблячу бабусю. Але ми з дружиною намагалися цей весь негативний вплив нівелювати. Лариса постійно мене картала, що я приділяю недостатньо уваги її дитині.
Ще однією проблемою в нашому шлюбі виявилася недовіра. У дружини були з самого початку незрозуміла ревнощі до мене, хоча в минулому шлюбі, вона сама казала, такого не було у неї. Я відмовився від усіх друзів і тим більше від жіночої частини знайомих, поміняв роботу і взагалі намагався не створювати таких ситуацій, які не подобалися дружині. Все заради спокою в родині!
Через деякий час у нас народився син, а старша дочка в зв’язку з віком і впливом з боку родичів ставала все складнішою в спілкуванні, багато робила наперекір нам.
І ось два роки тому мати колишнього чоловіка обставила все так, що дочка вирішила піти жити до свого батька, але при цьому влаштувавши сцену. Це дуже підкосило емоційний стан дружини, ми і так звичайно весь цей час жили не дуже мирно і спокійно, і дружина з кожного приводу розлучатися намагалася, але мені вдавалося її заспокоїти, адже це були придумані ревнощами сцени, а тут я став винуватим в тому, що погано піклувався про її дитину.
Від себе скажу, що я ніколи не робив різниці між рідним сином і її донькою. Все завжди купував для них однаково, однаково піклувався і виховував. Зараз з дівчинкою стосунки налагоджуються, тому що вона виявилася не потрібна своєму батькові, а я вирішив знову стати для неї батьком.
Здавалося б, все мало б заспокоїтися, але ні. Ревнощі зникли і з дочкою відносини покращилися, але тепер побутові непорозуміння стали частиною нашого життя, то я десь перегинаю палицю, то дружина знаходить дріб’язковий привід. Одним словом, живемо як кішка з собакою.
Якось в суботу я планував відпочити після напруженого тижня, але дружина вирішила, що ми їдемо на дачу. Вона захотіла садити огірки і якісь квіти. Зі мною вона ні про що не радилася. Все це вилилося в чергову сцену, я відмовився їхати, Лариса вирушила сама, прихопивши з собою дітей.
А в понеділок зранку дружина подала на розлучення. Я не можу ніяк збагнути, що не так в наших стосунках? Хто винен? Ларисі щось в мені не подобається чи вона просто не хоче зі мною жити?
Фото ілюстративне – kiteliberty.
