Ми з моєю дружиною Олесею, живемо окремо від своїх батьків.

То був понеділок. Олеся пішла на роботу ще 0 сьомій ранку, а мені в той день на роботу трохи пізніше звичайного потрібно було йти, десь на 11-ту годину. І ось, я прокинувся, поснідав, готуюся виходити на роботу.

Зайшов у ванну, і раптом чую, що відкриваються вхідні двері, і хтось впевненно крокує по коридору.

Я знаю, що дружина повернеться аж ввечері, а більше ми нікого не чекали. Я з криком вибігаю з ванни, і зустрічаю перелякані очі мого тестя.

Така німа сцена тривала, напевно, десь хвилину. Ми обоє були в шоці від несподіваної зустрічі.

Першим оговтався тесть і розпочав розмову:

– Павле, а я думав ти на роботі.

– Зміну нашу сьогодні перенесли. А ви тут що робите? – промовив невдоволено я.

– Та я тут голубці вам приніс, дружина вчора приготувала, попросила відвезти вам.

Так склалося, що квартира, у якій ми живемо з дружиною, дісталася Олесі від її батьків, як подарунок на наше весілля. Ну і, зрозуміла річ, що ключі від цієї квартири у тестя з тещею залишилися. Але я й подумати не міг, що поки мене немає вдома, до нас з дружиною приходять гості.

Я, звичайно, розумію, що дочка їх єдина рідна душа, і вони на все готові заради неї та хочуть їй лише добра. Але тепер у неї є чоловік, вона вже доросла, самостійна людина, і приходити в сім’ю доньки варто тільки на запрошення, або хоча б попередивши про свій прихід заздалегідь. У квартирі може бути не прибрано, а свій безлад на загальний огляд готовий виставляти не кожен.

З іншого боку, жити постійно в стані зразкового порядку і кожну хвилину чекати непроханих гостей складно. У своєму будинку хочеться відчувати себе господарем, і спокійно проводити свій час, не чекаючи, що з хвилини на хвилину, має хтось зайти, і відкрити двері своїм ключем.

Але ж коли ми гуляли на весіллі, мій тесть сказав:

– Ця квартира – придане Олесі.

Тобто після весілля вона стала й моєю. Кажу якось Олесі:

– Давай продамо цю квартиру, я візьму кредит і додам грошей, щоб і моя частка тут була, і купимо вже разом трикімнатну квартиру. Нашу, загальну, щоб я спокійно почував себе в ній господарем.

А Олеся невпевнено мені так говорить:

– Мені цю квартиру шкода.

Квартиру їй шкода, а чоловіка, схоже, не шкода! Мені не зручно сказати батькам дружини, щоб цінували й наш особистий сімейний простір. Адже це наше сімейне гніздечко, і хочеться почувати себе вдома спокійно і комфортно. Не розумію, хто з нас у себе вдома: тесть чи я?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел