Я вважаю, що я ще молода жінка. Мені лише 55 років. У мене троє дітей, які вже давно виросли і стали дорослими. Старший мій син закінчив університет, знайшов досить хорошу роботу і відразу ж одружився. Як на мене – рано, але це його справа, це його життя, і я можу дати йому пораду, але втручатися у його вибір не хочу. А через рік, після того, вже я стала бабусею.
Що ви думаєте? Син до мене приходить майже кожного тижня і постійно так жалісливо просить:
– Мамо, візьми онука на вихідні, будь ласка, дуже прошу! Ми ж молоді, ми ще погуляти хочемо!
Я, звичайно все розумію, але невже я стара і не хочу гуляти? Я боюся відмовити дітям, адже це обов’язково сприйметься як образа. Я хочу також увечері зустрітися з подругами, випити кави.
Хочу записатися на йогу, зайнятися своїм здоров’ям. Чому я повинна няньчити онуків? Якби це було раз, чи два. А так, щовихідних я мушу сидіти з онуками.
Тут середній син минулого тижня сказав:
– Мамо, у нас з Оксаною буде донечка, ми вже на 5-му місяці! Скоро тобі не буде нудно!
Вибачте, а хто сказав, що мені до цього було нудно? Мені було абсолютно нормально. Не нудно. Я хочу пожити для себе.
Чому діти думають, що я весь час маю жити заради них. Я їй виростила, дала їм освіту, завжди турбувалася про них. Чому я маю ще й зараз няньчити усіх, мені що, до старості пелюшки правти? А якщо кажу, що у мене не виходить і я зайнята – діти ображаються, не телефонують довго, поки знову щось не знадобиться. І так постійно.
Тепер я не знаю, що мені робити. Я не переживу, якщо ще моя найменша донька Ірина скаже, що ось мамо тобі онук і вперед.
Як сказати дітям, що я хочу побути одна. Без онуків і їх уваги? Чому всі думають, що бабусі обов’язково хочуть займатися дітьми? Я ще маю трохи часу, і хочу побачити світ, хочу трохи свободи і спокою.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – story-house.ru
