Відколи мами не стало, Оксана важко працювала, щоб хоч якось прожити. Молода дівчина тепер мусила і дивитися за батьком, який геть з горя голову втратив.
Оксана була красунею, єдиною дочкою у своїх батьків. Єдиною розрадою для дівчини було тепле почуття, яке виникло у неї до сусідського парубка Василя. Вони, здається, з дитинства були разом. Про їхню любов все село знало.
Одного разу батько прийшов додому напідпитку і почав розповідати доньці, що їй заміж давно пора, і що він навіть жениха для неї знайшов.
Від цих слів в душі Оксани похололо, вона добре знала батькову вдачу, і розуміла, що якщо він почав справу, то обов’язково доведе її до кінця. Дівчина лише боязко спитала, хто він.
На що батько відповів, що то їхній новий місцевий фермер приглянув собі її.
Оксана ж себе ні з ким, крім Василя, не уявляла, у нього все було таким рідним і коханим. А того фермера вона бачила всього один раз.
– Батьку, але ж він значно старший за мене, – почала випрошуватися донька.
На що батько суворо відповів, що його роки компенсуються його грошима. І що вона ще колись йому подякує, за те, що так добре влаштував її долю.
Батько вибір дочки не схвалювали, Василь був бідний, працював трактористом в селі. Які перспективи могли бути з ним у Оксанки?
А тут, поклав на Оксану око місцевий фермер, чоловік дуже заможний. Зовні не красень, звичайно, та й старший за Оксану років на 15, але дуже гречний і перспективний.
Про такого нареченого для доньки батько і мріяти не міг, здається, сама доля пливла їм прямо в рук. То ж коли Іван Михайлович, фермер, домовившись з батьком, прислав старостів, той практично змусив доньку відповісти багатому нареченому згодою.
А щоб донька сказала “так”, батько вирішив на хитрість піти і обманув її. Він придумав історію, що має перед Іваном Михайловичем великий борг, і що якщо Оксана вийде за нього заміж, то ж не буде зять вимагати у тестя повернення грошей, фермер все їм спише.
І як не було Оксані огидно, вона погодилася вийти заміж за старого фермера, щоб врятувати батька.
Коханому Василю сказала, що виходить заміж за іншого, бо розлюбила його. Так вона вважала, що Василь швидше від неї відмовиться.
Батько на радостях поїхав в місто, купив сукню, замовив машини. Весілля мало бути через місяць. Але в селі нічого не втаїш, поповзла чутка між людьми, що батько Оксану насильно, за гроші фермера, віддає.
Дівчина, хоч і погодилася, але не переставала плакати. Не знала вона, як з нелюбом має на рушничок щастя стати.
В п’ятницю, перед самим весіллям, Іван Михайлович прийшов до майбутнього тестя додому і сказав, що весілля скасовується.
Батько не розумів, про що той говорить, це ж усе вже готово.
Та Іван Михайлович пояснив, що знає про почуття дівчини до Василя, а насильно милим не будеш.
Батько все бідкався, що стільки добра пропаде. На що фермер відповів, що нічого пропадати не буде. Нехай Оксана одружується з Василем, все ж оплачено.
А з часом, Василь піде на роботу до фермера, і відробить весь борг.
Отакою великодушною людиною виявився багатий фермер. Хто б міг подумати, але в житті всяке буває.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
