fbpx
Життєві історії
В один день свекруха перестала до нас ходити. Сказала, що їде до далекої родички на цілих 7 місяців. Ми дуже здивувалися, а коли вона повернулася додому, вирішили без попередження прийти в гості до неї

З Анатолієм ми 8 років живемо у шлюбі, познайомилися. ще коли навчалися разом. Анатолій виявився дуже доброю та чуйною людиною, справжнім красенем, він мені сподобався відразу.

Жив він з мамою. Валентина Михайлівна була дуже добра жінка, мені було з нею дуже приємно спілкуватися. Вона Анатолія виховувала сама. Коли він був маленьким, то батько їх залишив, він пішов до іншої влаштовувати своє життя. А свекруха присвятила себе синові і, хоч на той час вона була ще дуже молодою, але своє особисте життя влаштовувати не стала.

Мама Анатолія є дуже життєрадісною, розумною і хорошою людиною. Вона завжди гарно одягається, адже має хороший смак і без милого макіяжу на вулицю не виходить, вміє гарно доглядати за собою. Мені з нею дуже легко та просто спілкуватися.

Згодом ми повідомили Валентині Михайлівні, що збираємося одружитися, вона, як мала дитина, так щиро раділа за нас.

Ще молодою вона працювала на двох роботах, щоб Анатолій мав все необхідне і був не гірший за інших дітей. Валентина Михайлівна, свого часу, як могла заощаджувала кожну копійку, щоб дати синові гарну освіту. Завжди вчила, щоб ми радилися одне з одним, цінували та поважали одне одного, тільки тоді наш шлюб буде міцним і щасливим.

Хоча у мами чоловіка була двокімнатна квартира, але ми вирішили жити окремо, щоб вона нарешті відпочила і мала час для себе, адже вона ще молода жінка.

Свекруха часто приходила до нас в гості і приносила смачні гостинці. Ми з нею любили багато розмовляти на кухні на різні теми, вона завжди вміє знаходити потрібні слова, підтримати, розрадити.

А щовихідних ми ходили в гості до неї, вона нам пекла якісь смаколики і пригощала чаєм.

Свекруха не любила сидіти вдома, вона завжди була активною людиною. А після того, як син одружився і став жити окремо, вона нарешті стала жити свої життям, знайшла час для себе.

А потім у нас народилася донечка. Мама Анатолія постійно нам допомагала, часто навідувалася до нас.

Коли онучка підросла Валентина Михайлівна забирала її з садочку, годувала і гуляла у парку з дитиною, коли я була на роботі. Бабуся її записала на гурток танців і малювання, сама її туди водила і оплачувала все.

А потім, якось несподівано зовсім, свекруха стала все рідше приходити до нас, а згодом взагалі перестала, сказала, що поїхала до далекої родички і допомагатиме їй, буде там аж 7 місяців. Ми дуже здивувалися, але вона постійно телефонувала Анатолієві, цікавилася нашими справами і розповідала, що в неї все добре.

А потім ми дізналися, що вона була в лікарні і її виписують додому.

Ми вирішили, без попередження, приїхати до неї. Двері нам відкрив незнайомий чоловік. Нашому здивуванню не було меж, він виявився чоловіком Валентини Михайлівни, а вона народила дитину.

Виявляється вона все ніяк не наважилася розповісти синові, що так гарно влаштувала своє життя, адже думала, що він її не зрозуміє. Її чоловік виявився просто прекрасною людиною. Тепер ми зустрічаємося щодня, тепер я допомагаю свекрусі, як колись вона мені. Я дуже щаслива за неї.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page