fbpx

В неділю у мене був день народження. Прийшли син з невісткою до нас в гості на свято, і вона давай говорити, що у нас батько за кордоном, з його заробітком скільки завгодно можна квартир купити. Я чітко дала зрозуміти невістці, що нічого їй тут не світить. Невістка навіть не стала на торт чекати, одягла пальто і пішла. Син за нею. А в дверях вже мені сказав: «Могли б Ви, мамо, разом з татом, який багато років за кордоном, вже щось для дітей і придбати»

У мене є двоє дітей – син Макар, 30 років, і донька Соломія, 22 роки. Син одружився і пішов жити до дружини, а донька ще поки живе зі мною. Все було б добре, якби моя невістка не плела інтриг.

Що в своєму житті вона конкретно хоче – взагалі незрозуміло. Швидше за все, нашу квартиру. Вона постійно щось крутить, мутить, не може ніяк в житті заспокоїтися, та й мого брата зовсім вже замучила безглуздими причіпками.

Одружилися вони рік тому. Коли Макар вперше привів Аллу до нас додому, її поведінка відразу мене насторожила. Зайшла вона як кішка, яка спочатку повинна все кути обнюхати, щоб потім заспокоїтися. Так, ми живемо небідно, мій чоловік постійно їздить за кордон, він купив цю трикімнатну квартиру, коли діти ще маленькими були.

Та й обстановка у нас шикарна. Правда, чоловік рідко буває вдома: в основному приїжджає на свята, а так весь час на роботі, а коли приїжджає, відразу їде до своєї мами в село, вона старенька, їй допомагати потрібно. А потім на кілька днів до нас і знову їде.

Так ось, прийшла Алла, прикинула, все її влаштувало. Відразу ж після їхнього весілля син привів дружину в свою кімнату. Але вона мене дуже дратувала. Готувати їй не треба, так як я все сама готую, причому дуже смачно. Я не просила її мені допомагати, але тарілку за собою можна було помити?

Але невістка після їжі кидала свій і чоловіка брудний посуд в раковину і не мила, мовляв, я помию. І ніколи, і ніде, крім своєї кімнати, вона не прибирала! Але є ж ще і коридор, і санвузол! Ми з дочкою по черзі мили, а невістка – ні разу. Я зробила їй раз зауваження, два – нуль реакції! Я не переставала робити їй зауваження, але замість того, щоб змінитися, вони пішли до тещі жити – там спокійніше.

Але не довго невістці спокійно жилося: як це так – ми з дочкою в величезній трикімнатній квартирі живемо, а вони туляться в маленькій і задушливій двокімнатній квартирі у її матері. Тим більше її мама змушує дочку прибирати в квартирі! Почалися претензії до мого сина: мовляв, у тебе жили добре, але чи не засиділася там своя сестра: чому не поїде кудись вчитися, чи заміж би вийшла. Це, типу, нормально, коли чоловік приводить в свій дім дружину.

Але це ж не її справа! Моя донька працює, отримує непогані гроші, а заміж поки ніхто не кликав. Та й зрештою, це її дім, чому вона має кудись з’їжджати?

Знімати квартиру або брати житло в кредит невістка поки не хоче. Та й тим більше, там їй вже точно ніхто прислужувати не буде. Син цілий день на своїй роботі, ввечері таксує на батьковій машині, а їй же треба і прибирати і готувати! Працює вона на заготовках в кафе, де її мати – старший кухар. Зайнята вона тільки в першій половині дня, а потім гуляй – скільки хочеш. Сина начебто влаштовує життя з тещею, але невістку весь час щось непокоїть.

В неділю у мене був день народження. Прийшли син з невісткою до нас в гості на свято, і вона давай говорити нісенітниці. Мовляв, у нас батько такий молодець, з його заробітком скільки завгодно можна квартир купити, а у неї батька давно немає і навіть аліменти ніколи не платив.

Пояснюємо їй – що наш батько простий робітник, а не мільйонер, він не може там і сям квартири купувати. Тим більше, частина грошей ще й бабусі йде. Тоді вона каже, що все люблячі батьки ділять все навпіл, з натяком, що у нас трійка – якраз на всіх по кімнаті, можна і розміняти з доплатою.

Одним словом, я не витримала, а чітко дала зрозуміти невістці, що нічого їй тут не світить. Квартира наша не продасться і не розмінюється – нехай вона взагалі про це навіть не думає! Якщо хоче тут жити в злагоді, я особисто графік чергувань складу і правила поведінки в нашому домі.

Пішли вони дуже обурені. Невістка навіть не стала торт чекати, одягла пальто і ображено пішла. Син за нею. А в дверях вже мені сказав: «Могли б Ви, мамо, разом з татом, який багато років за кордоном, вже щось для дітей і придбати».

Закрив за собою двері, і пішов. А я вже кілька днів днів думаю над його словами. Невже і справді ми настільки погані батьки?

Фото ілюстративне – thewoksoflife.

You cannot copy content of this page