Мої батьки – доволі заможні люди, але допомагати мені вони не поспішають.
Ми б і не просили, якби не треба було так терміново. Справа в тому, що нам потрібно доробити ремонт в квартирі, а грошей немає, от я і сподівалася, що батьки допоможуть.
Я мамі не раз прямо говорила про те, що нам зараз потрібно, і скільки це коштує.
В неділю мама мені зателефонувала і повідомила, що зайде до нас в гості, я була впевнена, що вона привезла мені гроші, адже я її про це просила.
Але я помилилася, мама просто поверталася з торгового центру, де знову скупила пів магазину, і прийшла показати обновки.
Я була відверто засмучена, мама витрачає гроші на речі, які їй не так вже й потрібні.
Просто вона так звикла. Почала показувати нову куртку, нові чоботи, кілька спідниць і кофточок.
Треба сказати, що у неї тих речей стільки, що вже і складати їх нема куди.
Одного взуття у неї тридцять сім пар я нарахувала – тільки те, що в коробках, а ще є купу всього в тумбочках.
Три дублянки, п’ять шуб, вісім пуховиків. А вже кофтинок, суконь і брюк там і взагалі не перерахувати, половина з етикетками лежать, так ні разу не надіті…
У мами гардеробна є, там дійсно як в магазині – від підлоги до стелі все забито!
Я як уявлю, скільки грошей на це пішло, ми б за ці гроші ремонт не в одній квартирі закінчили.
Батьки жили все життя на широку ногу, гроші тринькали наліво і направо.
Поїздки, покупки, відпочинок – ні в чому собі не відмовляли, одним словом.
А от до дітей у них зовсім інше ставлення, вони вважають, що нічого нам не винні.
Нам з сестрою нічого не купили, взагалі! Хоча можливість була.
Я маю на увазі хоч невелику нерухомість. Ми з чоловіком квартиру в кредит взяли, от ремонт в ній не можемо доробити.
Сестра з чоловіком квартиру знімають, про свою вони поки навіть не мріють.
У тата бізнес був досить успішний, але, на жаль, в останні роки справи йдуть гірше. Продали вже одну машину, дачну ділянку, гроші проїдають потихеньку.
А ми з сестрою порівняно з батьками дійсно живемо досить скромно.
Ми з чоловіком працюємо, одну зарплату повністю віддаємо в банк, на іншу живемо, ремонтуємо і обставляємо мінімально необхідними речами квартиру, платимо комуналку і купуємо їжу.
Грошей постійно не вистачає, та ще й ремонт хотілося б до кінця нарешті доробити.
Батьки чоловіка живуть в селі, грошей у них зовсім немає, тому допомогти нам вони просто не мають чим.
У моїх батьків трійка, в якій вони з комфортом розташувалися вдвох.
У кожного своя кімната, загальна вітальня, кухня. Вони вважають, що заслужили таке життя.
Ну так, в свій час у нас було забезпечене дитинство. Батьки нас взували, одягали, купували техніку, возили в подорожі.
У дитинстві це здавалося правильним і класним, а ось зараз ми з сестрою в образі на батьків.
Треба ж було так все проїсти, і спустити на десяті чоботи або чергову шубу!
Адже двоє дітей росли. Ну хоча б по однокімнатній квартирі купили б дочкам, ну як же так.
Адже можливість була, можна було це зробити без особливих зусиль.
Зараз батьки не мають можливості купити нам квартиру, але допомогти з ремонтом могли б.
Але не роблять цього. Вони просто не хочуть змінювати свій стиль життя.
Вважаю, що мої батьки чинять неправильно. А яка Ваша думка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.