З свекрухою, відколи я вийшла заміж, у нас склалися якісь нейтрально рівні стосунки. Я відразу побачила, що жінка вона вольова, енергійна, тому вирішила триматися на відстані. Зробити це було не важко, адже ми жили окремо.
Я виходила заміж в 27 років, на той час у мене була своя квартира, яку допомогли купити мені батьки, я непогано заробляла, то ж в цьому плані до мене претензій не могло бути.
Ми одружилися, відразу стали жити окремо. Мама чоловіка ще працювала, сина вона виховувала одна, бо свекра давно не стало. Мій Олексій любив і цінував маму і все, що вона для нього зробила, тому відразу мене попередив, що буде допомагати матері. Я не мала нічого проти, домовилися, що він буде сплачувати їй комуналку.
Так і було, поки свекруха не вийшла на пенсію. У нас за цей час народилося двоє дітей, і поки я сиділа в двох декретах, мені ніколи ніхто не допомагав – ні мої батьки, бо вони живуть в іншому місті, ні свекруха, у якої постійно не було часу для нас.
Ми самі якось справилися, у нас просто не було іншого вибору. А тепер ситуація змінилася – ми обоє працюємо, добре заробляємо, діти вже підросли, допомоги ми не потребуємо.
А от у свекрухи цілком інша ситуація – вийшла на пенсію, грошей стало менше, спілкування теж, от вона про нас і згадала. Кожної неділі вона запрошує нас з дітьми до себе в гості на сімейні обіди.
Виглядає все так: зранку ми заїжджаємо спочатку в торговий центр, закуповуємо продукти, виходить мінімум тисяча гривень за один раз, потім їдемо до мами, де нас вже чекає накритий стіл – традиційно борщ, вареники.
От і цієї неділі ми до неї поїхали, свекруха за столом бідкалася, що у неї куртка на весну порвалася, треба знайти ательє, щоб зашити. Я порадила їй хорошу майстерню, ми віддали продукти, які привезли, посиділи, і зібралися йти.
Але в машині я виявила, що забула в неї вдома телефон, тому вирішила повернутися. Я піднімалася сходами вверх і почула розмову свекрухи з сусідкою. Вона скаржилася на нас, які ми безсовісні, вона нам повідомила, що у неї на весну немає верхнього одягу, а ми замість того, щоб запропонувати купити їй, порадили латати старе.
Свекруха голосила і скаржилася, як їй недобре біля нас живеться. Першою моєю реакцією було вийти і влаштувати сцену, але я передумала. Я стільки років знаю цю жінку і впевнена, що вона вже не зміниться. Тому я вирішила діяти інакше.
У мене в гаманці з собою було дві тисячі гривень, я покликала її в сторону і сказала, що ми забули їй дати подарунок – ось, гроші на нову куртку. Вона відразу дуже зраділа, почала дякувати, хвалити нас, які ми в неї турботливі діти.
Чоловікові я навіть нічого не сказала. Нехай це буде нашою маленькою таємницею. Сподіваюся, що хоч зараз ми зможемо налагодити стосунки з його мамою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
