Я дуже образилася нещодавно на свого чоловіка. Як ти думаєш, можливо, я це зробила дарма? Може, і не потрібно було ображатися на нього зовсім, можливо, не все й так погано, а я просто перебільшила, виходить, – нещодавно почала розмову зі мною подруга моя.
– А що сталося?
– Річ вся в тім, що у мене скоро буде день народження, чекати залишилося недовго. У шлюбі ми з Сергієм третій рік. Попередні мої дні народження ми не відзначали. Не до цього було якось нам тоді зовсім. Спочатку я чекала дитину, майже весь час на збереженні була, і в день народження теж. Згодом синочок у нас народився, проблеми були, в його перший рік ми зі стаціонарів не вилазили також, на жаль. Ні про які подарунки я і не думала я тоді зовсім. І тільки в цьому році з сином нашим наче все гаразд, ми дуже раді цьому. І дата кругла у мене якраз намічається – 30 років буде. І ось чоловік тепер вже декілька тижнів все наполегливіше став запитувати в мене, що б я хотіла отримати собі в подарунок на свій день народження.
– Так це ж добре! Замовляй, чого так душа бажає, користуйся нагодою, якщо чоловік дає таку можливість! Відпусти фантазію в політ. Замов йому щось хороше, про що давно вже мріяла. Не втрачай нагоди. Парфуми Versace тобі подобалися, або сумочку гарну Chanel, а то ти собі всі речі лише в Auchan купуєш, або ROZETKA. Чому тут ще ображатися?
– Я спочатку все якось відмовлялася від пропозицій чоловіка, відмовчувалася, переводила розмову на інші теми якісь – мовляв, та добре вже з цим, залиш, не потрібно нічого, у мене все необхідне є, я в декреті зараз сиджу і ще поки сидітиму, мені зараз багато не треба, ходжу в спортивному одязі, та й на зиму у мене все є. Але він все не полишає – скажи та скажи, що б тобі хотілося. Я і запитала – а на яку суму я можу розраховувати? “Ну ти ж знаєш сімейний бюджет!” – була відповідь мого Сергія. У мене аж настрій пропав, адже такого я точно почути не очікувала.
– М-да. Ну що сказати, не романтик чоловік у тебе зовсім! Виходить, сюрпризу не буде.
– Та вже, не романтик він у мене, дійсно. Сімейний бюджет наш спільний я дійсно знаю, і він, якщо чесно, тріщить по швах, а особливо останнім часом, витрати у нас дуже зросли. Ми не голодуємо, звичайно, на їжу нам вистачає зараз грошей, але, знаєш, якось так все у нас до копійки прораховано останнім часом, що зовсім якось непросто нам.
Весь час зараз, як і багато людей, дивлюся на ціни, шукаю акції різні, щоб зекономити і купити щось дешевше. Заощаджень у нас зовсім немає, живемо від зарплати до зарплати. Одяг та взуття беремо найпростіше, і то тільки тоді, коли це дуже необхідно, великі покупки відклали до кращих часів. Ось зараз треба на зуби мені, адже зовсім зіпсувалися, думаю, як це здійснити, поки не уявляю зовсім.
І як ти вважаєш, що я можу попросити в подарунок при такому розкладі? Я думала, що чоловік, якщо вже сам завів розмову про подарунок, премію отримав, додаткову якусь копійку заробив, або десь підробив, у кращому випадку, що було б дуже благородно з його сторони. А так. Загалом, прикро стало якось у мене на душі. Хоч би вже не питав тоді, і не заводив цю розмову зі мною, якщо наші сімейні гроші хоче витрачати.
Подарунок, куплений з сімейного бюджету – це і не подарунок зовсім, якось так виходить, а просто чергова трата спільних грошей з категорії “незаплановані витрати”?
Я, щиро кажучи, задумалася, от чоловік, який хоче зробити подарунок дружині, має заробити ці гроші, зібрати, заощадити на чомусь, щоб це був сюрприз, або якимось ще способом ще вишукати додаткові гроші. Інакше все це виглядає якось убого зовсім. Їй колготки зайві нема за що купити, а він розпитує її, що б їй хотілося отримати до свята.
Моя подруга так образилася на свого чоловіка, що по сьогоднішній день розмовляти з ним зовсім не хоче, сумно після цього на душі. Не розуміє його вчинку зовсім.
Та я й сама не знаю, чи правильно вчинив Сергій?
Фото ілюстративне.
