fbpx

В хату до свекрухи ми з дітьми так і не зайшли, та й по правді сказати, нас туди не дуже і запрошували

Що не кажіть, а невістка для свекрухи рідною дочкою не стане ніколи.

Чоловік мій на роботі (поїхав на місяць) і я вирішила з’їздити в гості до свекрухи. Нещодавно ми помирилися, тому на її день народження мені довелося поїхати одній. З собою я взяла обох синів і поїхала на автобусі.

Заздалегідь домовившись з нею по телефону про те, що нас потрібно буде зустріти і забрати з траси, де зазвичай зупиняється наш автобус, я поїхала.

Яке ж було моє здивування, коли я вийшла і побачила, що нас ніхто не зустрічає! Тобто доведеться добиратися до будинку батьків чоловіка 7 кілометрів пішки по дорозі під мжичку!

Гаразд би я була одна, але ж зі мною були діти! А ще мені відтягувала руку сумка з подарунком всередині, який я везла свекрусі (набір посуду), він був дуже важким.

Ми з дітьми забилися під дах зупинки, я почала набирати номер свекрухи, але у відповідь чула лише довгі гудки.

Читайте також: Віра була худенька, згорблена трошки стара діва сорока трьох років. Їй на Новий рік подарували…КОКОСОВИЙ ГОРІХ

Вона не брала трубку! Я подзвонила свекру і знову не вдалося додзвонитися.

Чоpтовe село! Мій автобус поїхав, пішки 7 км по неасфальтованій, розмитій дощем дорозі, я не збиралася йти!

Діти все скаржилися, що хочуть в туалет, хочуть їсти, хочуть скоріше в гості до бабусі і не хочуть цей нудний дощ і це нервувало. Дивилися на мене, як на всемогутню свою маму.

Прочекавши близько години, я все-ще сподівалася або на те, що дощ закінчиться, або на те, що повз буде проїжджати якась машина. Але в той день мені не пощастило і не залишалося ніякого іншого виходу, крім як викликати таксі.

В їх селі ніякого таксі звичайно ж немає.

Довелося викликати таксі з сусіднього селища, це за 50 км. від нашого села, тому я заплатила чималу суму.

Тут я вагалася: виїхати мені відразу додому, або приїхати і подивитися в безсоромні очі свекрусі?

Я вибрала друге і ми з дітьми приїхали до батьків мого чоловіка.

Ой, невістонька! – посміхнулася свекруха.

Ну як ви добралися?

Як бачите! На таксі!

Таксі? – з показним подивом, округлила очі свекрушенька але в куточках її очей я помітила погано приховану злорадну усмішку.

Я невдоволено глянула на двір і засмутилася: весь двір був буквально забитий різними машинами – це приїхали гості на свято моєї свекрухи! Тобто машин було багато і при бажанні хтось із них міг-би мене зустріти і забрати з траси, але ж ні!

Я вам дзвонила багато разів, чому ви не брали трубку? – зберігаючи самовладання, питала я.

Свекруха добродушно розвела руками:

Так я телефон в будинку залишила, а сама тут – на літній кухні!

Але ж ви знали що ми приїдемо?

Ти знаєш, я ж така забудькувата стала!

Свекруха навіть не глянула в бік дітей, своїх онуків – вона все ходила, зовсім не звертаючи на нас трьох уваги, в супроводі дочки і її дітей.

Тобто ті внуки їй ближче ніж мої, – звично зазначила про себе я.

Мені ніхто не запропонував і чашки чаю з дороги, всі носилися по своїх справах, накриваючи на стіл і я, не в силах більше все це терпіти, потихеньку викликала те ж саме таксі, яке розвернулося на півдорозі і забрало мене з обома дітьми.

Я поїхала додому, залишивши подарунок для свекрухи там-же у порога їх будинку, в який нас так ніхто і не запросив.

Уже ввечері мені кілька разів телефонувала свекруха, але трубку я вже не брала.

You cannot copy content of this page