fbpx
Життєві історії
В дeнь вeсілля наpечений пpислав смс, щo не пpийде на цеpемонію. А ввeчері вiн стoяв пеpед коxаною на кoлінах і блaгав йoго пpобачити

В дeнь вeсілля наpечений пpислав смс, щo не пpийде на цеpемонію. А ввeчері вiн стoяв пеpед коxаною на кoлінах і блaгав йoго пpобачити.

Це з боку здається таким кумедним і смішним, шкода тільки мені не смішно. Мій наречений не прийшов на власне весілля. Він просто надіслав смс: «Я не можу, давай без цього».

Без цього? Ми три місяці готувалися: весільна сукня, костюм, ресторан, гості. А він тільки напередодні церемонії зрозумів, що не може? У мене немає просто слів. Тільки найсумніше те, що я його люблю. І він любить мене. Але як він міг?

Ми зустрічалися вже четвертий рік. Під час святкування нового року я очікувала пропозиції від мого хлопця, але він її так і не зробив. Потім я почала натякати. Реакції не було.

І нарешті я безпосередньо запитала, чи одружиться він зі мною? Тоді він розповів, що всі його одружені друзі нещасні. Вони всі як один переконують його не одружуватися.

Річ у тім, після штампа в паспорті любов випаровується, і побут pуйнує стосунки. Ось тоді-то я і зрозуміла, звідки ростуть корені – друзі.

Читайте також: Кyма Наталка так сoлодко «спiвала» про зарoбітки в Iталії, що Гордій залuшив ненавuсний бaзар і пoдався в свiти. Обiцяні гpоші пpиходили від Гоpдія недoвго. Вpешті, не стaло ні дзвiнків, ні гpошей

На мої доводи, що ми з ним вже два роки живемо разом і побут нічого не зруйнував, він прийняв. Але при цьому сказав, що друзям видніше, адже вони через це пройшли.

Так я зрозуміла, що не бачити мені ні кільця, ні вінця і потрібно діяти.

Я доглядала собою, зустрічала його з роботи красива і щаслива в чистій квартирі і з готовою вечерею. Я намагалася показати, що я не така, як дружини його друзів і одруження цього не зpуйнує. Але план не спрацював.

І тоді в хід пішли жіноча хитрість і сльoзи. Одного разу мій чоловік застав мене ридаючою над журналом. Я розіграла спектакль: як шкода, що мені ніколи не одягнути такого красивого весільного плаття.

Але мій коханий порадив мені піти в весільний салон і приміряти вбрання нареченої. Збити оскому. Ну, просто непробивний.

Залишався останній шанс. Я завела розмову про дітей. Виявилося, що мій любимий дуже хоче дітей. Але я твердо сказала, що діти повинні народжуватися тільки в шлюбі. І ніяк інакше.

Це справило належний ефект і через місяць він зробив мені пропозицію. Коли ми гуляли з друзями, вони все жартували, що він ще пошкодує про своє рішення.

Я була злa на них, мій хлопець і так боявся шлюбу, а тут ще й вони. Тому я готувалася до весілля дуже швидко, поки він не передумав.

Як і годиться ніч перед одруженням ми провели окремо. Я поїхала до мами ночувати. Даремно … Тому що вранці, коли я стояла в білій сукні та фаті перед дзеркалом, то отримала це злoщасне смс.

Я намагалася йому зателефонувати і поговорити, але він не брав трубку. Я написала йому відповідь, що переживати це нормально. Що разом ми пройдемо через це, а він відповів, що не приїде за мною і в ЗАГС не піде. Мені довелося всіх обдзвонювати і говорити, що весілля не буде.

Того вечора, сидячи вдома в білій сукні я пuла і плакала. Мені здавалося, що моє життя скінчилося. Мама і подружка як могли, заспокоювали мене. Не знаю, як їм вдалося мене роздягнути і укласти спати, але прокинулася я вранці без весільного вбрання.

В цей же день він прийшов. Мій втік наречений стояв переді мною на колінах і благав його пробачити. Говорив, що не хоче одружуватися, але любить мене і просить, щоб все було як раніше.

Я, звичайно, спочатку його прогнала. Але я люблю його. Зараз я злюся і вбuтu його хочу, але не готова розлучитися з ним. Тому пробачила.

Але сумніви закрадаються: чи варто мені взагалі прощати його після такого? І чи зможемо ми жити разом як раніше, не дивлячись на те, що він кuнув мене в день власного весілля.