Моїй мамі 63 роки. вона зараз живе в квартирі сама, адже ми з сестрою вже давно вийшли заміж, живемо окремо він неї. Усі ми живемо в невеличкому місті, де багато людей таки добре знають одне одного.
Мамі багато часу ми приділяти не могли, адже з сестрою маємо і свої власні сім’ї, кожен день багато турбот і різних справ. Але ми з Ярославою часто приходили до неї, постійно телефонували, цікавилися її життям.
А нещодавно мама нам сказала, що збирається заміж, вона навіть не стала в нас нічого запитувати і радитися з нами.
У мами є дача, вона ціле літо цього року там провела, познайомилася з дядьком Степаном, який купив сусідню ділянку. Каже, що він дуже хороша людина, вона багато років самотня, а це знайшла чоловіка, з яким хотіла б розділити свою старість.
Ми з сестрою відмовляємо її від шлюбу, а мама ображається, каже, що ми не бажаємо їй щастя, а думаємо лише про себе. Вона ніби й не бачить, що в дядька Степана нічого за душею немає, крім тієї дачі, його квартира вже давно розділена між дітьми, вони його лише на зиму до себе забирають. В разі чого, йому ще й мамина квартира може дістатися.
Ми не проти, щоб мама жила щасливо і влаштувала своє життя так, як вона хоче. Але навіщо розписуватися? Можна й так жити.
Всі люди в нашому місті, хто нас знає, розуміють мене з Ярославою, просять, щоб ми вмовили маму, щоб вона не робила помилки. Та мама й слухати нас не хоче, каже, що нам потрібна лише її квартира, а про неї ми й думати не хочемо, а Степан не такий, в нього добре серце.
Весілля святкувати мама буде на дачі, вже всіх родичів запросила туди, нас вона так і не послухала. А ми з Ярославною навіть не знаємо: йти нам на те святкування, чи не йти. Дуже цікаво, що діти дядька Степана там будуть.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.