Мати добру старість – велике щастя. Я працюю в будинку для літніх людей, доглядаю за літніми людьми, які виявилися нікому не потрібні. Одного разу до нас приїхав чоловік з жінкою похилого віку. Він залишив жінку нам, нічого не пояснюючи. Було видно, що він про все вже домовився з керівництвом. А ось рідній матері нічого не пояснив.
Він просто заніс речі в кімнату і вийшов, а нас попросив все їй пояснити потім. Як же ми не любили такі пояснення! Ми з полегшенням зітхнули, коли чоловік пішов. А жінка залишилася.
Зоя Степанівна виявилося дуже хорошою, доброю і милою людиною. Вона була спокійною і навіть тихою. Сина ні в чому не звинувачувала, з розумінням ставилася до ситуації.
Я з нею подружилася. Мені було так прикро за неї, що її кинув рідний син, якому вона присвятила все своє життя.
Щоб Зоя Степанівна не сумувала, я приходила до неї дуже часто. Вона вела себе дуже гідно, ніколи не влаштовувала сцен, не сперечалася з персоналом. Адже вона розуміла, що ми ні в чому не винні, так само як і вона.
Зоя Степанівна дуже любила гуляти по саду. А ще вона дуже любила розповідати різні історії. Вона була впевнена в тому, що її син одумається і обов’язково забере її додому. Я, мовчки, це вислуховувала, нічого їй не говорила.
Спочатку син іноді її відвідував, але потім став приходити рідше. А потім взагалі перестав до неї приходити. Одного разу Зоя Степанівна розповіла мені про те, що у неї є ще й дочка, правда, прийомна.
Тільки ось з дочкою у неї не дуже хороші стосунки. Жінка зізналася, що завжди більше любила сина і приділяла йому більше уваги. А прийомна дочка це відчувала і ображалася. Потім Марія вийшла заміж і поїхала. На тому їхнє спілкування припинилося. А останні кілька років вони взагалі не бачилися.
А потім у Зої Степанівни був день народження. Вона цілий день сиділа біля вікна і чекала свого сина. Тільки ввечері вона зрозуміла, що він вже до неї не приїде.
Я спекла для неї тортик і прийшла її привітати. Вона була дуже зворушена. А коли я йшла, то побачила незнайому жінку. Вона йшла до будівлі і запитала мене про те, де вона може знайти Зою Степанівну.
Я подумала, що це прийшла дружина її сина. Тільки потім я дізналася, що це була дочка Зої Степанівни. Її прийомна дочка Марія приїхала привітати свою матір і дізналася, що рідний син відправив матір в будинок для людей похилого віку.
Вона забрала матір до себе. Я була така за неї рада! Адже жити в родині набагато краще, ніж в будинку для літніх людей.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
