У шлюбі Іванка прожила недовгих 5 років. З чоловіком вони розлучилися, та після розлучення ще жили в одній квартирі. Все ніяк не могли розділити її та роз’їхатися.
Донечка залишалася з мамою, Іванка одягала її, купувала продукти, іграшки сама. Жінка сподівалася, що чоловік з’їде з однокімнатної квартири, яку вони разом купили і залишить її в спокої. Але у чоловіка були свої плани.
Він не тільки не збирався залишати житло, а й продовжив в ньому жити. Микита заявив колишній дружині, що зробить все, щоб вона з дитиною сама все кинула і пішла. І таки чоловік сумлінно виконав свою обіцянку, яку дав дружині.
Іванка намагалася переконати його з’їхати, пропонувала різні варіанти відшкодування витрат за квартиру, щоб і Микита ні з чим не залишився. Але він не хотів навіть чути дружину. Вирішив, що це його квартира і вона повинна забратися з неї разом з дитиною. Хоча вони купували її разом, усі витрати були розділені порівну.
Через кілька місяців після розлучення чоловік привів у дім нову жінку. Вона стала часто ходити до них в гості, а незабаром і зовсім перебралася в їх однокімнатну квартиру. Та не одна, а з двома дітьми. Більш того, Іванка несподівано для себе дізналася, що ця жінка чекає дитину. Батьком цієї дитини був Микита.
Жінка виявилася наполегливою і наглою, вона поводила себе наче в себе вдома, наказувала дітям гратися, де їм заманеться. Спроби Іванки поговорити з нею не увінчалися успіхом. Іванка вже не могла витримати гамір дітей і нахабство двох дорослих. Донька стала нервувати в присутності такої кількості чужих людей, і постійно плакати. Жінка зібрала речі і пішла до батьків. Її спроби відстояти права провалилися.
Але жити з батьками Іванці виявилося теж зовсім не просто. Вони зовсім не мали бажання допомагати у вихованні онука. Даша і не чекала допомоги ніякої від них. Сподівалася, що хоча б буде місце, де можна пожити, поки вона не придумає вирішення проблеми. Дні збігали, а жінка намагалася зробити все, щоб вибратися з цієї важкої життєвої ситуації.
Минуло трохи часу і Іванка нарешті отримала місце в дитсадку, змогла влаштуватися на повний робочий день. Крутилася, як могла. Врешті з’їхала на орендовану квартиру, боролася з усіма труднощами. Але дуже втомилася постійно поневірятися з дитиною.
Іноді Іванку охоплює така безвихідь, що хочеться плакати, така туга огортає. Тоді вона гірко-гірка плаче, щоб виплакати все накопичене. П’є теплий чай з м’ятою, потім лягає спати і відпочиває, щоб вранці знову піти на роботу, а ввечері забрати донечку з дитячого садочка і провести з нею час. Адже скоро дівчинка виросте, а мама за своїми сльозами так і не встигне насолодитися цим прекрасним віком її єдиної радості в цьому житті.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
