З кожним днем Василь ходив все сумніший. Начебто, радіти треба – син одружився, невістку додому привів, тепер у них буде справжня, велика родина, але чоловікові чомусь не раділося.
Невістка не встигла і тиждень у них пожити, а вже почала встановлювати свої порядки. В кімнату найменшу батька пересилили, а він, між іншим, зводив цей будинок своїми руками.
От, якби його Марія була жива, то все було б по-іншому. А тепер що? Дружина його у засвіти пішла ще 10 років тому, відтоді вони з сином Микитою і самі господарюють.
А кілька місяців тому Микита сказав, що одружуватися буде. Весілля вирішили не робити, просто розписалися і стали жити в хаті у Василя.
Дім великий, місця всім вистачить, а жіноча рука в домі давно була потрібна.
Але невістка відразу взялася командувати, її, здається, дратувало все. Не там став, не там роззувся, не там тарілку поставив.
Дійшло до того, що Василь не хотів повертатися додому. Приходив з роботи пізно ввечері, і відразу шмигав в свою кімнату, щоб невістці зайвий раз на очі не попадатися.
А якось це помітив син. Микита підійшов до батька, і прямо запитав, що сталося, чи не образила, бува, якось батька його дружина?
Щоб не сіяти чвари в молодій сім’ї, Василь промовчав, запевнив сина, що все добре.
Та син, очевидно, все зрозумів сам, і поговорив з дружиною, бо вже на наступний день змінила невістка своє ставлення до свекра, стала значно терплячішою і дуже люб’язною.
Якось, у невістки був день народження, і до неї приїхали гості: мама з татом, і ще, мамина рідна сестра, тітка невістки.
В той вечір Василь закохався, навіть сам від себе не сподівався такого. Галина, так звали сестру свахи, була вдовою, приблизно віку Василя. Вона виявилася дуже хорошою і милою жінкою.
Василь Галині теж сподобався, але вона нічого нікому не сказала. Так би ця історія і закінчилася, якби не невістка, яка відразу все просікла.
Дівчина організувала свекру і тітці ще одну зустріч, попросила Василя через кілька днів, щоб той з нею до Галини поїхав, мовляв, треба допомогти їй щось там по дому зробити.
І це спрацювало, невдовзі двоє самотніх сердець на старості зійшлися. Василь переїхав жити до своєї нової дружини, у Галини теж був свій будинок, в якому жінка жила одна.
Найбільше за щастя свекра раділа невістка, яка нарешті, житиме з чоловіком одна, як і хотіла.
Та Василь справді був щасливий. В цій ситуації спрацювало правило – не було б щастя, так нещастя допомогло. А на невістку він не ображається, адже, зрештою, все вийшло лише на добре.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
