У моєї бабусі ну дуже велика родина. Їх у сім’ї було три сестри. Коли вони усі повиходили заміж, то моя бабуся зі своїм чоловіком жила в сусідньому будинку, поруч зі своєю старшою сестрою. А наймолодша з них сестра поїхала жити в місто до чоловіка.
У старшої сестри народилося четверо дітей, усі вони виросли, вивчилися і перебралися жити до столиці.
Бабуся – середня донька, у неї троє діток. Усі троє також не захотіли жити в селі і поїхали в місто.
А у наймолодшої сестри – двоє доньок. Старша теж у місто подалася, а менша так і залишилася жити у селі.
І якось так життя у неї склалося, молодша сестра весь час жила гірше всіх. Хорошої роботи знайти в селі ніде, влаштувалася доглядальницею, у будинок, для людей похилого віку. Робота у неї, чесно кажучи дуже важка, а отримує вона за неї копійки.
Перший чоловік пив, вона з ним розлучилася, виховувала сина одна. Потім з’явився другий чоловік, але ті ж самі проблеми мав, залишилася ще й дочка. Поки мати її була живою – вона їй хоч якось допомагала з пенсії. Але її мами не стало, ще 7 років тому.
Син від першого шлюбу вже дорослий, кілька років тому прийшов з армії, і пішов, на жаль, по стопах батька, працювати не хоче і сидить на шиї у матері. Як мати його не просила, щоб взявся за розум, але то все марна справа. Дочка ще в школі вчиться. Між дітьми у неї велика різниця.
Всі родичі знають про непросте життя цієї жінка, і всі намагаються їй допомагати, сестра старша платить за неї за електрику і газ. Ми, коли бабуся з дідусем ще в селі жили, часто привозили їй що-небудь з продуктів (в основному, консерви всякі, крупи, макарони).
Тепер їздимо рідко, в основному, на місце вічного спочинку своїх родичів, але до неї завжди заїжджаємо і що-небудь стараємося привезти їй та дітям.
Грошима допомагати їй було марно, тому що або чоловіки або чергові співмешканці їх забирали. Вона сама про це розповідала своїй сестрі, яка іноді з зарплати намагалася їй щось дати, а тепер про сина теж саме говорить. Ну а так, якщо чесно, то вона і сама випити любителька.
І минулого року, коли я збиралася відвідати її, то вирішила привезти не тільки продуктів, але і речей. У мене ж багато речей, які нам вже не потрібні, але вони у дуже гарному стані, й не видно, що ношені. Я відібрала найкращі, набрала кілька великих пакетів.
Одяг там був досить різний, на всі випадки життя, в тому числі і зимові речі, і взуття. Причому одяг практично новий був, по 1-3 рази всього надіта.
Я приїхала в село. А тітка, подивившись на пакети, які я почала вивантажувати з багажника, якось неприязно так сказала:
– Мені твоє ганчір’я не треба! Обноски не ношу!
Я їй почала розповідати, що речі все хороші, майже нові. І їй підійдуть і доньці теж, вони сучасні і дуже гарні. Вона ще раз сказала, що обноски не носить і краще б я їй грошей дала.
Грошей я їй, звичайно, не дала. Дістала лише продукти, які привезла. Навіть до хати не заходила, мені неприємно було після того. І я тоді поїхала.
Відтоді я не бажаю що-небудь відд’авати своїм родичам, вже краще віддам чужим людям, які будуть раді і щиро вдячні.
Ось так хотіла зробити добру справу.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – baza-lider.info
