У минулому році чоловік хотів купити машину, але грошей не вистачило, тому він відмовився від своєї мрії. У мене були тоді гроші, про які чоловік не знав, але я вирішила і далі йому про них не розповідати. Грошей, мовляв, нема, в результаті машину він не купив.
А цього року Юра дізнався про те, що я маю кошти від оренди житла, які я від нього приховала. Все з’ясувалося випадково. Я забула відзвітуватися в податковій і заплатити податок за минулий рік, і чоловік побачив повідомлення про борг. Уже тиждень він не розмовляє, навіть з сином мало спілкується.
Я заміжня 10 років, живемо ми в квартирі чоловіка, у нас росте син, 8 років. Мої батьки розлучилися ще коли я вчилася в школі. Але і з татом, і з бабусею по татовій лінії я продовжувала спілкуватися.
Сім років тому тата не стало, а бабуся пережила його на два роки. Бабуся переоформила (по дарчій) свою однокімнатну квартиру на мене, щоб з іншими родичами спадщину не ділити. Квартиру вона мені віддала, тому що я їй допомагала, купувала продукти, постійно відвідувала. Вона сама себе обслуговувала і не хотіла бути тягарем. Турбувалася я про бабусю не через квартиру, я справді її любила. А квартира була для мене нагородою.
Цю квартиру я здавала, але чоловікові вирішила не говорити, що у мене є спадок. Гроші невеликі, три тисячі в місяць, але я їх збирала просто, щоб були на всякий випадок. Бюджет у нас завжди був і є спільним, крім цієї квартири.
І ось, коли чоловік про неї дізнався, був дуже розчарованим і засмученим. Сказав, що такої відвертої брехні він від мене не очікував.
А я не розумію чому він так відреагував на це, це ж мій спадок? Я його не повинна нікуди вкладати. Але чоловік вважає, що я повинна була всі гроші класти в сімейний бюджет. Я так не вважаю, тим більше що всі мої підробітки і премії йдуть в сім’ю. Я не тражира, мене так виховали (одні чоботи зимові, одні осінні). Ніяких надмірностей в одязі або в прикрасах немає. Гроші накопичуються на спільному рахунку – на квартиру для сина, на відпустку, так само у нас є земельна ділянка за містом, на якій ми хочемо будувати дачу.
Спочатку були докори: «Як ти могла?». Тепер чоловік просто не розмовляє. Пропонувала, що частину грошей віддам на будівництво дачі, сказав, що тепер у мене ці гроші він не візьме.
І що тепер робити? Чоловік вперто мовчить, і не знаю коли «відійде». Але все-таки я вважаю, що він не правий. Своєю спадщиною кожен розпоряджається сам. Спадщина ж передається конкретній людині, а не всім разом.
Хто з нас правий?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
