У мене є дуже хороша подруга, Лариса. Вона дуже хороша людина. Я ніколи й слова від неї поганого не чула. Завжди ладна в усьому допомогти та підтримати.

Але їй не пощастило з чоловіком. Чоловік Лариси добре заробляє, їздить на дорогій машині, живуть вони в гарній квартирі, але при цьому Лариса ходить в лахмітті, яке купила собі років десять тому.

Але це ще не все, чого я не можу зрозуміти. Чоловік Лариси контролює всі її фінанси: скільки заробила, на що витратила, просить показувати чеки за кожну покупку, навіть коли дружина купує харчі.

Постійно свариться, якщо Лариса зайву копійку витратила на якусь дурницю. Але сам витрачає свої гроші так, як йому хочеться. Лариса й питати у нього боїться. Дружина навіть й справжньої зарплати його не знає. Якось стали спокійно розмовляти про зарплату чоловіка, так він так скипів, що Лариса вже й не рада була, що почала це все.

У Лариси зараз немає дітей. І я, звичайно, хоч і не кажу це подрузі, але вважаю, що це добре. Я постійно раджу їй розлучитися з чоловіком, адже бачу, яке у неї життя в шлюбі. Кажу їй, що у вас дітей ще не має, залишай його поки молода, влаштовуй життя, щоб потім не шкодувати.

Але Лариса, на жаль, мене не чує. Вона каже, що кохає свого чоловіка, і давно вже звикла до такого життя, і готова миритися з цим.

Мені важко її зрозуміти, адже знаю, що нічого хорошого її з ним не чекає. Але як їй допомогти, я не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.com