fbpx

У мене в Аргентині вже 25 років рідна сестра живе. Вона як почула про ситуацію в Україні, відразу почала наполягати на тому, щоб ми всі їхали до неї. Я не хотіла нікуди з дому їхати, але мої дочки наполягли. Вони там знайшли себе, а я не змогла, тому повернулася додому

Останні пів року я жила в Аргентині, ми туди виїхали усією родиною як тільки почалася війна. Але вчора я повернулася додому, і точно знаю, що нікуди більше не поїду.

В Україні ми жили непогано, ми з чоловіком в свій час збудували будинок, а двом нашим дочкам ми по квартирі купили.

Чоловік мій багато років працює закордоном далекобійником. Потім і зятів на цю роботу підтягнув, бо можна непогано заробити. Вони теж хотіли будинки будувати для себе.

Дочки мої мають вищі освіти, добре знають англійську, це і виручило їх при переїзді в чужу країну. У мене в Аргентині вже 25 років рідна сестра живе. Вона як почула про ситуацію в Україні, відразу почала наполягати на тому, щоб ми всі їхали до неї.

Чоловік і зяті ще в кінці січня поїхали в Чехію на роботу. Я не хотіла нікуди з дому їхати, але мої дочки наполягли. В Аргентині я ніколи не була, навіть не уявляла де вона. Ми добиралися туди 25 годин літаком з трьома пересадками.

А потім туди прилетів і чоловік з зятями. Сестра нас всіх поселила у себе, у них свій великий будинок. Приймали нас добре. Дочки як я уже сказала, знають англійську, тому роботу зразу знайшли. Зяті теж знайшли щось подібне до того, що вони робили в Чехії.

І лише я не могла себе знайти в чужій країні. Мені 58 років, начебто ще не стара, але десь прилаштуватися я так і не змогла, а сидіти на шиї у сестри я теж не хочу.

Дочки з чоловіками вже з’їхали, вони почали заробляти і зняли собі окреме житло. Бачу, що їм наче й стало подобатися їхнє нове життя.

А я в сестри продовжувала бути. Та усією душею хотіла додому. Не було і одного такого дня, щоб я не хотіла повернутися. Дійшло до того, що я аж їсти перестала, лише постійно плакала.

Сестра подивилася на це все і купила мені квиток в Україну. Каже, щоб я побула на Різдво вдома, а далі побачим, повернутися я можу в будь-який момент, бо нам всім візу відкрили на три роки.

Нарешті я вдома. Так, тут зараз холодно і темно. Але тут є щось більше, те, що гріє душу.

Це мій рідний дім! І я для себе вже вирішила, що більше нікуди з нього не поїду.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page