Наша сім’я живе дуже скромно. Я багато років не купувала собі красиві речі, не кажучи вже про похід у ресторан або поїздку у відпустку. Для мене купити косметику по акції – це вже велика удача. Чоловік працює з одним вихідним в тиждень і постійно ходить втомлений. З дітьми не допомагає взагалі, лише обурюється, що вони шумлять.
Мені двадцять сім років і я мама двох дітей – дівчинки і хлопчика. У декреті я вже п’ять років і весь цей час єдиним годувальником у родині є чоловік. Живемо ми в невеликому місті, з маленькими зарплатами, де проблематично знайти підробіток чи більш високооплачуване робоче місце. Хоча чоловік приносить всю зарплату в дім, для родини цих грошей завжди виявляється мало.
Все, що виходить заощадити і відкласти, рано чи пізно витрачається на потреби дітей. Я намагалася якийсь час працювати на дому – закінчила курси з макіяжу і зачісок, але діти завжди заважали приймати клієнтів, і мені довелося це кинути.
Найприкріше в цій ситуації – що мама знає про те, яке у нас важке матеріальне становище і нічим нам не допомагає. Все, що внуки від неї бачать – це подарунки-дрібнички і солодощі до чаю. Вона тільки кілька разів допомагала нам – оплатила коляску, після народження другої, і допомогла зробити простенький ремонт в квартирі. Єдина реакція мами на всі мої скарги: «Ти знала на що йшла. Мені, свого часу, теж було важко тягнути трьох дітей, але я справилася». Вона вважає мене ледаркою.
Каже, що я весь час відпочиваю, що при бажанні я могла б віддати дітей в садок, хоча молодшій всього півтора року. Докоряє мені у виборі чоловіка – мовляв, у нього навіть вищої освіти немає, і я знала, що він безперспективний роботяга, який багато не заробить.
Я розумію, що частка правди в її словах є – у нас дійсно завжди було не дуже хороше фінансове становище, але ж люди і в гірших ситуаціях ростять дітей. Моя мама витрачає всі свої гроші на відпустки, покупки, відпочинок, а іноді навіть на косметичні процедури. З іншими онуками ситуація така ж – вони від неї отримують тільки якісь іграшки і квитки на розваги, але мої брати більш забезпечені і їх сім’ї в допомоги не потребують.
Я не розумію, як можна не допомагати своїй рідній дочці, яка знаходиться у важкій ситуації, і як можна в її віці так бездумно спускати великі суми на дрібниці. Невже вона не розуміє, що коли у неї почнуться проблеми зі здоров’ям в старості, брати і їхні дружини навряд чи стануть сидіти з нею і допомагати мамі доведеться саме мені?
Моя мама живе лише сьогоднішнім днем, її майбутнє її, здається, не цікавить. Вона постійно поводить себе так, ніби нікому нічого не винна, забуваючи про те, що їй самій теж невдовзі буде потрібна допомога.
Фото ілюстративне – losangeles-zagranitsa.
