В суботу я весь день провела у своєї мами, з самого ранку привезла їй продукти, а потім мама попросила мене помити їй вікна.
Мама моя вже на пенсії, їй важко у фінансовому плані, тому я чим можу, тим допомагаю.
А от моя молодша сестра, навпаки, вважає, що це мама має їй допомагати.
Мені 42 роки, а Юлі 34. Ми обидві одружені.
Ми з чоловіком живемо в достатку, маємо власну квартиру, машину. Зараз збираємо гроші, щоб купити ще одну квартиру, бо в нас дві донечки підростають.
Але при цьому всьому про маму я не забуваю. Вважаю своїм обов’язком кілька разів на місяць продукти привозити.
Нещодавно у мами холодильник поламався, я думала взяти в кредит їй новий. Але мама сказала, що має якісь заощадження, і сама собі купить.
Минув тиждень, а холодильник у мами так і не з’явився.
Питаю, чому вона досі його не купила, адже літо, і продукти псуються. А вона мені каже – Юлі треба було гроші, от я їй і позичила.
Це мене дуже зачепило, бо мало того, що сестра від мами забирає ті продукти, які я привожу, а тепер ще й до грошей взялася.
І звідки вона мамі збирається борг віддавати, якщо ніде не працює?
Юля постійно скаржиться, що чоловік їй грошей не дає, тому мама її жаліє.
А я б сама на місці її чоловіка їй нічого не дала. Їхній доньці вже 10 років, а Юля після декрету так на роботу і не вийшла, каже, що за копійки працювати вона не буде, а таку роботу, як треба, вона поки-що не знайшла.
Замість того, щоб роботу шукати, сестра йде до мами, розповідає їй, яка вона бідна і нещасна, і мама їй дає то продукти, то гроші.
Виходить, що я допомагаю мамі, а вона все Юлі віддає.
Сестрі вистачає совісті брати у мами-пенсіонерки і гроші, і продукти.
Як мамі пояснити, що все зовсім не так, як розповідає сестра?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
