fbpx
Життєві історії
-Ти що, так нічого і не зрозуміла? У мене інша жінка. – В цей момент сеpце затріпотіло. Зупиняв лише син

Багато їм заздрили, адже подібна любов трапляється раз на сто років.

Обидвоє яскраві, амбітні, спортивні. Познайомилися під час походу по Кримських горах. В той день Євген – молодий підприємець, подарував Тамарі галявину диких орхідей і килим з малахітового ялівцю. За матеріалами

Незабаром пара відгуляла весілля, вибудувала спільний бізнес, будинок за містом, народила сина і стала жити як в казці.

Останнім часом Євген почав здавати. Приходив пізно, мляво колупав виделкою в салаті, розкладаючи рукколу справа, а перепелині яйця – зліва. Втратив інтерес.

І не запрошував подуріти в душі і не варив каву. І не кликав, загорнувшись в білі товсті халати, на веранду, щоб помилуватися ранковими тюльпанами. Перестав дарувати квитки на мюзикли і зірки. Замість цього довго валявся в ліжку, а потім на ходу заштовхував в себе кашу і тост.

Тамара запанікувала. Запропонувала обстеження у кращих фахівців, відпустку і консультацію психoлога. Він подивився на неї:

-Ти що, так нічого і не зрозуміла? У мене інша жінка.

Різко встав з-за столу і почав збирати речі. Заштовхувати кросівки в спеціальні чохли і плутатися в кодах сейфа.

Вона відкрила вікно і викинула його чашку на клумбу. Втягнула живіт і відправилася на ранкову пробіжку. Сеpце тріпоче шматком.

Увечері заскочив Євгена кращий друг Ігор. Він часто до них навідувався і іноді навіть залишався на ніч. Спав в кімнаті з дитиною, і вони до перших півнів билися.

За вечерею ми довго говорили. Пояснював, що сталася криза середнього віку і обіцяв повернення «блудного чоловіка». Тамара мовчала і бездумно солила скатертину.

Перший час Ігор чесно їх мирив. Влаштовував несподівані зустрічі і пив з Євгеном до свинячого вереcку, намагаючись того напоумити. Марно. Через деякий час з’явився з квітами і заплутався в словах. Говорив довго, плутано, як на духу.

Зізнавався, що завжди любив, але не смів втручатися в нашу сім’ю. Тільки тепер все, баста, і опустився на одне коліно.

Тамару кинуло в жар. Сонце сідало повільно, фарбуючи в багряний горизонт. Син викочував з гаража велосипеди і обурювався: «Ігор, ну скільки можна тебе чекати?» Домробітниця голосно дихала за дверима, схрестивши пальці. Липи шелестіли висушеними листям, і десь дзижчала сонна бджола. Потім жінка невпевнено кивнула, розпустила волосся і завзято крикнула: «Синку, тягни-но ще один велосипед».

Фото ілюстративне, з відкритих джерел