На сьогоднішній день в житті моєму зовсім непроста склалася ситуація. Виходить так, що все життя у шлюбі було прожите марно.

Напевно, ніхто не зможе мені нічим зарадити, але може розповідь допоможе полегшити мій смуток та розчарування, я стільки років жила в якомусь тумані, не знаючи всієї правди.

А вийшло так, що ще тиждень тому я була однією з найщасливіших жінок у світі, як здавалося мені.

Наближалася моя 30-та річниця з дня, коли ми одружилися з моїм чоловіком.

Ми запросили найкращих друзів і найближчих родичів у невеличке кафе, наші діти готують нам гарні подарунки та сюрпризи.

Погодьтеся, що не всі доживають стільки років щасливо разом, деякі наші знайомі, на жаль, розлучилися вже давно і зараз дехто живе і у другому шлюбі. А я так щасливо жила зі своїм чоловіком, що й словами не передати.

Ще кілька днів тому я думала, що наш шлюб просто ідеальний.

За тридцять років я жодного разу не пошкодувала про той день, коли погодилася вийти заміж за свого чоловіка, я дійсно вважала справжнім Господнім благословенням такого чоловіка мати, хто що б там не говорив.

За довгі тридцять років, які пролетіли так швидко, ми з чоловіком виховали двох дітей, купили кожному з них по квартирі і досить таки непогано жили.

Всі ці довгі роки у нас була щаслива і повністю забезпечена сім’я. Але ось до святкування нашої тридцятої річниці залишаються лічені дні, а Сергій, зовсім несподівано для мене, зізнався мені в тому, що в нього є син.

Вся справа в тому, що 20 років тому, якраз тоді наші діти прихворіли, я зібралася та поїхала з ними до своєї мами в село на деякий час, бо чоловік тоді багато працював, а мені одній було важко доглядати обох діток, адже вони тоді були ще зовсім малими і потрібна була допомога та підтримка.

І саме в той період, поки я була відсутня три тижні, а Сергій жив вдома сам, він декілька разів зустрічався з іншою жінкою, яка була проїздом в нашому місті, вони познайомилися у співробітника Сергія на дні народження.

З тих пір чоловік жодного разу з нею не зустрічався і навіть про існування дитини дізнався випадково, лише нещодавно, та й про ту жінку він вже давно забув.

А саме ця жінка, через 20 років знайшла його у соціальній мережі.

Саме там вона сказала йому про його сина. Вона говорила, щоб він дав їй значну суму грошей, вона вже знала про наш банкет, та місце, де ми святкуватимемо нашу річницю.

А якщо зазначених нею грошей, не буде, то вона сказала, що прийде на бенкет і все розкаже його дружині, тобто говорила, що я дізнаюся всю правду.

Тому чоловік, добре все обдумавши, і зважився сам мені про все розповісти. Він гадав, що так буде краще для всіх і він не брехатиме мені і гроші нікому не платитиме за подібні речі, адже Сергій вважає це не прийнятним.

Зараз сказати, що я була неймовірно здивована, коли почула подібне від чоловіка, це нічого не сказати. Коли я почула його зізнання, земля пішла у мене з-під ніг, наче я стала жити в паралельній реальності, де я – не я.

В голові всі думки у нас змішалися, я навіть не могла їх зібрати до купи, щоб вималювати реальну картину: у мого чоловіка, виходить, є син, про якого ми нічого не знали, він мені зрадив, зрадив у важкий для нас усіх час, в той момент, коли я з дітками була у мами, бо потребувала допомоги.

І ви знаєте, це мене засмучує найбільше за все.

Чоловік, розуміючи, що мені потрібен час та просто необхідно побути на самоті, переселився в готель, він дуже вибачався, але був не багатослівним, адже розуміє, що тут слова нічого не значать, мені потрібно побути самій і обдумати все.

Мені постійно телефонують наші діти по декілька разів на годину, уточнюючи різні деталі з приводу свята, яке планувалося, а я не знаю, що їм і говорити, адже мені дуже важко на душі.

Того свята зараз мені вже зовсім не хочеться, та й що відзначати? 20 років від дня зради?

У моєму житті настав дуже сумний, але надто важливий період, в якому я не бачу своє щасливе майбутнє. Ще зовсім нещодавно я була найщасливіша на світі, а зараз я дуже розгублена і не знаю, як бути далі мені.

Я зараз думаю розлучитися, а потім відганяю від себе ці думки, бо розумію, що я уже в віці і щастя напевно не бачити потім мені.

Не думаю, що я і надалі зможу після цього, як і раніше добре та з довірою ставитися до Сергія. Це важко забути і важко пробачити це.

А якщо ось так просто поставити велику крапку на всьому та розлучатися, то, що тоді мені сказати нашим дітям?

Вже 3 дні я сиджу вдома сама, не хочеться ні їсти, ні пити, ні спати. Лише смуток якийсь огортає.

Пишу про це, і трохи легше стає, але вирішення проблеми мені все не приходить. Можливо, у когось, звичайно, відбувалося подібне в житті?

Ось так в один день життя змінилося назавжди, безповоротно просто. Я розгублена і не знаю, що мені робити, а дороги назад немає, нічого не змінити. Свята зовсім не хочеться.

Що сказати дітям?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.