fbpx
Життєві історії
Тоня лише в 51 рік дізналася, що чекає дитину, ба більше, двійнят. Як тільки родичі про це дізналися, стали відразу телефонувати схвильовано їй, мовляв, добре подумай, ти ж знаєш свою ситуацію. Та подруга моя мала інші думки

Моя найкраща подруга Тоня усе життя мріяла про дітей, завжди хотіла стати люблячою та турботливою мамою і з заздрістю дивилася на жіночок з колясками, які гуляли в парку.

Однак доля, на жаль, моїй подрузі не дарувала такого жіночого щастя.

Коли Тоні виповнилося 47 років, вона про народження дитини вже й зовсім перестала думати, розчарувалася і змирилася з цим, навіть і не мріла вже про це. Значить – не судилося так, така доля.

А в 50 років Тоня познайомилася з Романом, він був чоловіком добрим, спокійним та серйозним, працював менеджером у невеличкій фірмі.

Якось дуже швидко у них зав’язалися теплі стосунки, згодом вони одружилися, зрозуміли, що споріднені душі.

Тоні, на той час, вже був 51 рік, коли дізналася, що чекає дитину. Подруга чекала на двійню.

Звичайно, для неї така новина була дуже хвилюючою та несподіваною, адже в такому віці багато її знайомих вже виховують своїх онуків, допомагають дітям в усьому, онуків ставлять на ноги.

А тут ще й двійня, двійко малих немовлят в хаті – це така рідкість і вік уже не той, та й здоров’я вже не те, що в молоді роки було.

Чи справиться вона? Все ніяк не могла збагнути. Щастя перепліталося з тривогою.

Однак про те, що вона не справиться, Тамара і думати не бажала, постійно гнала від себе цю думку, як тільки та назрівала на обрії.

Моя подруга свято вірила у власні сили і що в неї складеться все добре.

В такі непрості хвилини справжнім щастям і опорою став її чоловік. Роман взагалі ні про що не думав, він ходив радісним, аж сяяв від щастя, тому такою була і Тоня поруч з ним.

Усі родичі, друзі та сусіди сприйняли таку новину, як якесь незрозуміле дивацтво.

«У 51 рік народжувати дитину, а тут ще й двійню, уже запізно», – вважали вони.

Багато людей так і говорили Тоні просто в вічі. І жінку іноді засмучувало це.

Як тільки новина стала відома загалу, усі стали телефонувати їй, давати якісь поради, повчали, що в такому віці вже думати треба, адже всяке може бути, мовляв, хто цих дітей поставить на ноги.

Проте Тоня сама навчилася згодом терпеливо ставитися до всіх осудів і зауважень.

Просто пішла в поліклініку і стала там спостерігатися.

Все проходило добре, незважаючи вже на її немолодий вік.

І ось нарешті! Її найзаповітніша мрія всього життя здійснилася.

Моя подруга Тоня народила двох здорових маляток: хлопчика і дівчинку!

Ці два тендітні янголятка стали для неї такими рідними, це найбільше багатство у світі.

Адже так довго вона на них чекала, стільки років минуло, поки вона стала мамою.

І аж тепер уже в зовсім зрілому віці Бог послав їй таке щастя. Як не радіти?

Ще місяць молода мама з донечкою та синочком провела у стаціонарі і рівно за тридцять днів повернулася додому. Можливо, дещо втомлена, але щаслива від такого щастя, яке переповнювало її.

Вдома її чекав розгублений чоловік, адже він теж вперше став татом, на відразу взяв тендітних діточок до рук, від хвилювання очі у нього були вологими.

На початку було непросто їм обом справитися з усім. Діти потребували багато часу, уваги та догляду.

Та світ не без добрих людей. На допомогу Тоні прийшли батьки чоловіка, які на той час вже були на пенсії.

Одяг і підгузки для діток закупила фірма, на якій моя подруга працювала ще до декрету. Життя налагодилося, все добре у подружжя склалося!

Тепер Тоня точно знала, що мрії в житті збуваються. Важливо не втрачати віри у краще і надіятися на диво – воно прийде, як прийшло до неї.

Люди й зараз косо дивляться на неї. Мовляв надумала в такі роки. А про дітей хто подумає, хто їх поставе на ноги, адже вона вже немолода?

А Тоня щаслива. Хіба люди вправі говорити таке?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page