fbpx
Життєві історії
Того дня ми приїхали раніше, ніж звичайно, і не застали маму вдома. Вийшла сусідка і почала розповідати, як мати скаржиться на нас із чоловіком, що приїжджаємо тільки за сумками, що ні, хоч копійкою допомогли

Не знаю, добре це чи погано, але я вже п’ять років не спілкуюся зі своєю мамою. Спочатку було дуже важко на душі, але в одну мить мати стала для мене чужою людиною.

З мамою, татом, а потім і молодшим братом ми жили в селищі міського типу. Мама працювала бухгалтером на цегельному заводі, тато водієм на підприємстві. Мені було 9 років, коли народився брат. Мама вирішила, що маю більше часу, ніж у неї, бо тато на роботі, а вона з маленькою дитиною, тому значна частина домашньої роботи перейшла до мене.

Я прибирала в будинку, годувала всю домашню живність, а мама виходила з маленьким братом на руках і лише командувала. Якщо я щось робила не так, вона влаштовувала гучну сцену. Потім за мною закріпилася обов’язки ще й брата із садка забирати.

У моєї мами завжди був дуже своєрідний характер. Пізніше почалися непорозуміння між батьком і матір’ю, і він пішов до іншої жінки. Я його навіть в якійсь мірі розумію, витримати характер мами було нелегко. Після цього вона переключилася на мене.

Я вийшла заміж у 18 років, щоб просто втекти з дому. Чоловікові я нічого не розповідала, продовжувала їздити до мами що вихідні, допомагати по господарству, навіть гроші давала. Аякже, мамі треба, а те, що в нас уже двоє дітей, її ніяк не турбувало.

Брат же поводив себе зовсім по-іншому. Одружився, і коли мама почала сперечатися з невісткою, поїхав у місто і перестав спілкуватися. Я спочатку совістила його, мати ж переживає, а він відповів, що, крім себе, вона нікого не любить, а переживає, бо сусідів соромно, що син відмовився. Я пізніше тільки зрозуміла, як він мав рацію.

Того дня ми приїхали раніше, ніж звичайно, і не застали маму вдома. Вийшла сусідка і почала розповідати, як мати скаржиться на нас із чоловіком, що приїжджаємо тільки за сумками, що ні, хоч копійкою допомогли. Чоловік стояв і мовчки дивився на мене. Потім сів у машину і сказав, що ми їдемо. Але з пів дороги я його все ж таки вмовила повернутися, адже мати засмутиться, та й сусідка скаже, що ми були.

Мати вже була вдома і відразу почала нас докоряти, що ми пізно приїхали, а вона нездужає, але довелося вставати, бо більше нема кому господарку обійти, а в неї і кури, і коза.

Вона ідеально розіграла сцену, але чоловік взяв і сказав: «Як ви в такому стані з дому пішли. Ми приїжджали, нас та сусідка бачила, а потім просто до магазину від’їхали». Мама зачервонілася, їй стало ніяково, але винними вийшли ми. Вона просто нас прогнала, сказала, що бачити нас не хоче.

З того часу ми не спілкуємося. Вона один раз зателефонувала, але я сказала, що вона тепер має розраховувати лише на себе.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page