fbpx

Тоді була ніч, Тамара з малою дитиною вийшла з квартири чоловіка без нічого: ні речей, ні копійки в кишені. Родичів поруч немає, батьки живуть далеко. Тоді її прихистила подруга, яка сама виховує дитину. Допомогла влаштуватися на роботу в магазин, де сама працювала. І коли одна працювала два дні, то інша сиділа з дітьми вдома, і навпаки. А потім змінилося все у них, Степан покликав заміж Тамару

– Я вже зараз розумна жінка! – розповідає 32-річна Тамара. – Нікому не вірю, не чекаю підтримки і допомоги ні від кого, взагалі, тримаю дистанцію і розраховую тільки на себе у своєму житті.

4 роки тому Тамара непросто розлучилася. Її колишній чоловік відразу зібрав її деякі речі і попросив піти з дому з дому з однорічною дитиною буквально в тому в чому стояла, без копійки грошей і без усіх їх речей. Батьки у Тамари живуть далеко, йти їй було ні до кого.

Ні близьких людей поруч, ні грошей, нічого у неї тоді не було.

– Я ж виходила заміж на все життя, – з смутком згадує зараз сама Тамара. – Все моє – було його. Такого вчинку від свого колишнього чоловіка я зовсім не очікувала, а потім я народила дитину, занурилася в материнство, нічого навколо не помічала. Молодою ще була, й гадки не мала, що в житті сімейному не все так просто, як здається на перший погляд. А потрібно було мені бути уважнішою і дивитися за своїм чоловіком.

Тоді допомогла подруга, така ж мама-одинака ​​з дитиною. Прихистила у себе, допомогла влаштуватися на роботу – в магазин, де працювала сама. Стали працювати два через два – одна вдома з дітьми, інша на зміні працює, гроші на роботі заробляє, нам так зручно було, ми з нею наче зріднилися тоді.

Вже сьогодні Тамара цілком встала на ноги, у неї з’явився чоловік – добрий, надійний, працьовитий, щедрий, відмінно порозумівся з її сином. Рідного батька дитина не пам’ятає, і дядька Степана прийняв на ура. Степан із задоволенням гуляє з хлопчиськом, вчить кататися на ковзанах і грати в шахи. З Нового року вони вже живуть разом в двокімнатній квартирі, яка належить Степанові.

Степан вже частіше став говорити про реєстрацію шлюбу і про спільну дитину, адже своїх дітей у нього поки немає. Міркує, як буде ходити з дітьми: Тамариним сином і другою дитиною в походи і на риболовлю, навчить того й іншого, возитиме щоліта до моря.

Але сама Тамара ні заміжжя, ні другої дитини вже не хоче.

– Двох дітей мені одній не підняти на ноги, зараз життя не просте! – пояснює вона. – Я з одним сином ледь впоралася. Я вже розумна зараз жінка, щоб отримати зараз немовляти на руки.

– Ну чому одній? Зараз у тебе є чоловік. Він віддає тобі всю зарплату, прописав тебе з дитиною в квартирі, кличе заміж.

– Чи надовго? – усміхається Тамара.

Відносини з Степаном у них прекрасні, але Тамара щохвилини живе в стані готовності до його відходу. Відкладає гроші, постійно дивиться ціни на житло. Її найзаповітніша мрія – купити собі кімнату або хоча б крихітну студію в новобудові, щоб в будь-який момент було куди піти. При тому, що Степан носить її з дитиною на руках.

– Так правильно вона все робить! Завжди в формі, завжди готова до гіршого, розраховує тільки на себе, так і треба жити. Зараз такий світ, таке непросте життя.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page