fbpx
Життєві історії
Тоді була неділя, мій вихідний. Я вранці виносив сміття і почув, як на лавці шепочуться сусідки. Я прислухався і зрозумів, що вони обговорюють мене і мою дружину

Тоді була неділя, я виносив сміття з квартири і на вулиці побачив жінок і бабусь на лавочці, я щось шепотіли. Я прислухався і зрозумів, що розмовляють вони про мене і мою дружину.

– Уявляєш, у них вже троє дітей є, а тепер вона ще й четверту дитину чекає. Зовсім розуму немає. І де вони там всі помістяться в тій однокімнатній квартирі?

Щиро кажучи, мені хотілося дуже повернутися до них і сказати, що все це – не їх справа. Що у нас все добре і ми самі розберемося, але цього робити не став. Адже їм важко буде щось пояснити, їм, насправді, байдуже до мого життя і життя моєї сім’ї, їм аби поговорити.

Я спочатку засумував, не розумію, чому люди просто так лізуть в чуже життя, а коли повернувся додому, то забувся про всі негаразди.

Мене зустріли мої дітки і дружина насипала смачнющий сніданок. В квартирі був смачний аромат, діти ложечками їли яєчню з салатом, а Іванка робила мені каву.

Мені дуже затишно вдома. Так, ми маємо троє діток, зараз чекаємо четверту донечку. Моя дружина налагодила побут, вона гарна мама, дуже любить діток, справляється добре з усім. Я непогано заробляю, але моя робота пов’язана з відрядженнями, мене часто не буває вдома. Але коли я повертаюся додому – відчуваю себе найщасливішою людиною на світі.

Іванка завжди займається з дітьми, водить їх на гуртки, я їй завжди допомагаю, коли вдома. Коли їду у відрядження на робочому авто, у Іванки залишається наш автомобіль, вона сама їздить.

У нас все добре. Лише люди чомусь засуджують нас, що ми тулимося в маленькій квартирі. Так, поки у нас немає грошей на більше житло, але нам і так добре. Зараз непрості часи, надіюся скоро стане легше і візьмемо більшу квартиру в кредит, а поки радіємо тому, що маємо.

А нещодавно у тата був день народження, моя рідна сестра, у якої немає дітей, при гостях стала говорити, що не розуміє, як ми так живемо. На 40-ка квадратних метрах тулиться стільки чоловік. Родина вся приєдналася до обговорення нашого життя, хтось розумів нас, хтось ні. Але я побачив, як стало Іванці прикро. У неї пропав настій і вона попросила, щоб ми пішли додому.

Прикро, коли люди ось так можуть судити тебе. Нехай дивляться на свої родини. Чи в них усе так ідеально, що вони шукають проблеми у інших?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page