То Різдво Олеся не забуде ніколи. Андрій свататися до неї прийшов, а батько дав йому кілька гривень, мовляв, за коляду, і відправив додому ні з чим.

Дівчина знала, що батько так просто не погодиться на цей нерівний шлюб, тому і просила коханого зачекати з пропозицією.

Але Андрій боявся, що хтось інший його випередить, і тому прийшов до голови сільради на сам Святвечір.

Олеся була єдиною донечкою у своїх багатих батьків. Тато був головною людиною в селі, всі його і поважали, і боялися трохи.

А Андрій – бідний парубок з багатодітної родини. Не про такого зятя мріяв батько, тому, коли побачив у Святвечір юнака у себе на порозі, вирішив не псувати собі Різдво, а дати хлопцю можливість заколядувати.

Коли Андрій пішов практично з відмовою, Олеся розплакалася. Тут вже батькове серце не витримало, він запитав доньку:

– За що ж ти його так сильно любиш? Він же бідний, як церковна миш!

– Тату, а хіба треба за щось любити? Хороший він, милий моєму серцю, відчуваю, що рідна душа. І якщо ти зараз не дозволиш нам побратися, то я відразу тебе попереджаю, що за іншого не піду! – заявила Олеся.

Відчув тоді тато, що не жартує донька, бо знав її характер. Всю ніч думав, як правильно зробити, а на ранок оголосив свій вердикт – нехай Андрій сьогодні з старостами до них в гості приходить, будемо весілля планувати.

Не радий був Нестор бачити в своєму домі бідного зятя, але що він міг вдіяти, коли донька рогом вперлася, що або Андрій, або ніхто.

Після весілля молодята стали жити у Нестора в хаті, та Андрій відчував, що не подобається він своєму тестю, тому став їздити по заробітках, спочатку в іншу область їздив, а потім знайшов бригаду чоловіків, і з ними подався за кордон.

Вже за кілька років Андрій з Олесею переселилися в нову хату, яку Андрій сам збудував за свої заробітчанські гроші. У тестя він принципово нічого не брав.

Пролетіли роки. Андрій став добрим господарем, не гіршим, ніж старий Нестор у свій час. Вони з Олесею жили дуже добре, все у них було до ладу, двійко діток виростили і на ноги поставили.

Старого Нестора Андрій давно пробачив, бо сам вже став батьком, і розумів, що і він хоче для своїх донечок лише найкращої долі.

Щороку, на Різдво, вони йдуть до батьків Олесі, заколядувати, як любить казати Андрій.

– Добре, батьку, що я тоді насмілився до Вас прийти колядувати, – жартує він. – А то видали б Ви заміж Олесю за іншого, і втратили б такого доброго зятя.

Старий Нестор мовчить, лише посміхається винувато, бо зрозумів нарешті, що не в грошах щастя. Головне, щоб в сім’ї панували мир, любов і взаєморозуміння, а гроші то така річ, що їх і заробити можна, було б бажання.

Олеся Біла.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.