То Різдво Олеся не забуде ніколи. Андрій свататися до неї прийшов, а батько дав йому кілька гривень, мовляв, за коляду, і відправив додому ні з чим. Дівчина знала, що батько так просто не погодиться на цей нерівний шлюб, тому і просила коханого зачекати з пропозицією. Але Андрій боявся, що хтось інший його випередить, і тому прийшов до голови сільради на сам Святвечір

То Різдво Олеся не забуде ніколи. Андрій свататися до неї прийшов, а батько дав йому кілька гривень, мовляв, за коляду, і відправив додому ні з чим.

Дівчина знала, що батько так просто не погодиться на цей нерівний шлюб, тому і просила коханого зачекати з пропозицією.

Але Андрій боявся, що хтось інший його випередить, і тому прийшов до голови сільради на сам Святвечір.

Олеся була єдиною донечкою у своїх багатих батьків. Тато був головною людиною в селі, всі його і поважали, і боялися трохи.

А Андрій – бідний парубок з багатодітної родини. Не про такого зятя мріяв батько, тому, коли побачив у Святвечір юнака у себе на порозі, вирішив не псувати собі Різдво, а дати хлопцю можливість заколядувати.

Коли Андрій пішов практично з відмовою, Олеся розплакалася. Тут вже батькове серце не витримало, він запитав доньку:

– За що ж ти його так сильно любиш? Він же бідний, як церковна миш!

– Тату, а хіба треба за щось любити? Хороший він, милий моєму серцю, відчуваю, що рідна душа. І якщо ти зараз не дозволиш нам побратися, то я відразу тебе попереджаю, що за іншого не піду! – заявила Олеся.

Відчув тоді тато, що не жартує донька, бо знав її характер. Всю ніч думав, як правильно зробити, а на ранок оголосив свій вердикт – нехай Андрій сьогодні з старостами до них в гості приходить, будемо весілля планувати.

Не радий був Нестор бачити в своєму домі бідного зятя, але що він міг вдіяти, коли донька рогом вперлася, що або Андрій, або ніхто.

Після весілля молодята стали жити у Нестора в хаті, та Андрій відчував, що не подобається він своєму тестю, тому став їздити по заробітках, спочатку в іншу область їздив, а потім знайшов бригаду чоловіків, і з ними подався за кордон.

Вже за кілька років Андрій з Олесею переселилися в нову хату, яку Андрій сам збудував за свої заробітчанські гроші. У тестя він принципово нічого не брав.

Пролетіли роки. Андрій став добрим господарем, не гіршим, ніж старий Нестор у свій час. Вони з Олесею жили дуже добре, все у них було до ладу, двійко діток виростили і на ноги поставили.

Старого Нестора Андрій давно пробачив, бо сам вже став батьком, і розумів, що і він хоче для своїх донечок лише найкращої долі.

Щороку, на Різдво, вони йдуть до батьків Олесі, заколядувати, як любить казати Андрій.

– Добре, батьку, що я тоді насмілився до Вас прийти колядувати, – жартує він. – А то видали б Ви заміж Олесю за іншого, і втратили б такого доброго зятя.

Старий Нестор мовчить, лише посміхається винувато, бо зрозумів нарешті, що не в грошах щастя. Головне, щоб в сім’ї панували мир, любов і взаєморозуміння, а гроші то така річ, що їх і заробити можна, було б бажання.

Олеся Біла.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page