Моя мама рано стала вдовою, мене вона виховувала сама. Щоб трохи підзаробити вона подалася з багатьма нашими жінками з села на заробітки.
В той час їй було 44 роки, а зараз 59 і вона зібралася заміж. Це просто зрада з боку матері! Навіщо їй це? Вона не повинна була так поступати з нами.
Весь цей час мама присилала нам гроші, а ми з чоловіком будували новий будинок. Жодного євро ми собі не брали, як інші діти, в яких мама в Італії на заробітках, все вкладали в будівництво, хотіли пошвидше його завершити.
Ми з мамою постійно радилися, як і що робити, коли вона приїжджала у відпустку, раділа, все їй подобалося. Будинок вийшов в два поверхи. Ми старалися з усіх сил, бо будували його для себе.
Мама нам пообіцяла, що коли повернеться додому, залишиться жити в нашому старому будинку, а в новий нас з чоловіком впустить.
Коли будівництво вже доходило до завершення, без всяких пояснень мама перестала присилати нам гроші. Головне, ми ж з нею не сварилися, все було добре.
Вже пізніше її рідна сестра, моя тітка Марина, розповіла, що коли мама останній раз була вдома, то почала зустрічатися з нашим односельчанином Іваном. Він теж давно вдівець, от вони і вирішили зійтися і жити разом.
Тітці я не повірила і сама зателефонувала мамі в Італію, запитала, чи це правда. Мама підтвердила слова своєї сестри і просила її зрозуміти, мовляв, вона і так все життя прожила одна, а тепер треба і для себе трохи пожити.
А потім ошелешила нас, що вона з Іваном збирається розписатися і жити в своєму новому будинку. А ми собі ще заробимо на свій.
Виходить, ми даремно старалися всі ці роки? Мій чоловік пропадав та тому будівництві лише для того, щоб зараз якийсь чужий дядько прийшов на все готове?
Слів немає, ми обурені, і своє незадоволення ми висказали мамі. А вона нічого і чути не хоче, каже, що горбатилася багато років і тепер хоче нарешті хоч на старість пожити як людина.
Мама нас заспокоює, що колись і так все це нам залишиться, а зараз вона хоче для себе пожити.
Як жінка я її розумію, але як дочка – ні. Ми категорично проти цього шлюбу, і досі не можемо з цим змиритися.
Справа в тому, що у власності мами на сьогоднішній день – два будинки.
А в її нареченого нічого немає, у нього троє дітей і купа онуків. Загалом, у випадку чого, відразу знайдеться купа спадкоємців.
Маму я не підтримую, адже вона обіцяла новий будинок нам. Ну навіщо це мамі зараз, в її віці? На Різдво вона приїде і вони з Іваном розпишуться.
Знаю, що зараз на мене посипеться купу гнівних коментарів, мовляв, мама заслужила, бо заробила сама на цей будинок. Хтось скаже – могла б і порадіти за маму.
Але мені не до цього, адже цілком може вийти так, що замість будинку в спадок я отримаю чужого по суті старого діда з купою проблем і його бідних родичів, які від свого шматка навряд чи відмовляться.
Ну навіщо мамі в її віці це заміжжя? Поясніть мені, люди, може я чогось не розумію?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.